Бувалі знають, що улюблена команда – то святе. Проте кому не хочеться хоча б разочок хоча б одним оком заглянути за куліси своєї улюбленої команди? Та щоб не зривати тренувального процесу, довелося ввімкнути улюблений режим «Штірліц» або ж його полісько-гуцульський варіант «Підпільний Кіндрат».
Оскільки два тумаки від Швагринського чи Нейжмака автоматично трансформувалися би у струс мозку, лікарняну палату та вічно невдоволену медсестру на прізвисько «20 гривень», вашому покірному слузі довелося закутатись у золотисті штори просторого спортзалу й вести пильне (однак підпільне) спостереження.
Як на диво, хлопці прийшли веселі. Акцентую увагу – не «на вєсєлє», а просто веселі: жартували, сміялись, «підтравлювали» одне одного… Хоча деякі волинські спортивні оглядачі, зважаючи на низьку температуру в столичному Палаці спорту, зауважили, що причина суботньої поразки від «Динамо» в тому, що команда перед грою не заїхала на Гідропарк. Хто жив у Києві, той зрозуміє ;)
Аж приємно стало, що поразка у Києві не впливає на подальший підготовчий процес. А тренувальні майки – то взагалі може бути темою окремої кандидатської дисертації. То справді ознака настрою. От, скажімо, не майор і не лейтенант (бо капітан) Едуард Федчук бігав в БК «Київ» №12, Євген Коровяков – в «Говерлі», Павло Хайло взагалі хизувався написом NBA, а Дмитро Швагринський одягнув шорти БК «Лучеськ». Так і хотілося заспівати французькою «Ностальджі», акі вовк у мультфільмі «Жив був пес»… Але ж конспірація.
Почалася розминка й відразу стало видно, хто сумлінно виконує вправи, а хто сачкує з виразом обличчя «Гдє же ти, мая Суліко?». Зрештою, досвідченим можна)).
А далі була якась чудернацька гра під образною назвою «Хто не сховався – начувайся» або «Хто в засаді? Я в засаді?». Потім водопій, а після нього – відпрацювання триочкових та елементів підбору. Від результативних влучень моє праве око аж примружилось від несподіванки, і тут же подумалось, що якби хоча б половину з цього залетіло у Києві… Проте так легко роздумувати, сидячи в теплому залі ОДЮСШ, а от пограти при температурі 8 градусів, то зовсім інше.
Тренувальний процес плавно набирав активну фазу – гравці натхненно виконували настанови тренерів Дмитра Чайковського та Володимира Журжія. Уважним орлиним поглядом за усім спостерігав тренер із фізпідготовки Олександр Корець. Ще б пак, Олександр Феодосійович знає кожен м’яз, кожну жилку, кожну болячку своїх баскетболістів.
До слова, після кожного підходу головний тренер Дмитро Чайковський щось записував у блокнот. Подібний зошит (тільки значно товстіший) мені доводилось бачити в Заслуженого тренера України Олександра Баламута, який так само скрупульозно розписував не те що комбінації, а й кожну вправу. Тож якщо і Чайковський стане ЗТУ, то, думаю, керівництво БК «Волиньбаскет-WOG» буде не проти.
Закінчувалось тренування не так ефектно, як це могло би бути у дівчат – обмін майками та оголені торси чоловіків якось цікавлять явно менше, ніж жіночі ))). Ех, не завадили б тут дівчата із групи підтримки…
Та все ж було відчуття, що за тих дві години вдалося стати частинкою команди. Команди, яка будується, обростає традиціями та мужніє.
Орест ГОЛІНДЕРСЬКИЙ, спеціально для «ВолиньSport»
