У цьому матчі було все – почергові ривки, блокшоти, ефектні 2+1, блискавичні перехоплення, тотальний пресинг, розбитий ніс та вирвана на останніх секундах перемога.
Попервах дуже сподобався настрій господарів на гру. Хоча сценарій розвивався кардинально протилежно першій зустрічі парного туру. На відміну від суботнього протистояння, у відрив пішли «політехи», й подекуди здавалося, що от-от станеться масштабний розрив у рахунку.
Однак лучани доволі стійко витримали стартовий нокдаун, а під кінець чверті взагалі зрівняли. Понад те, кидок в акомпанемент сирени Едуарда Федчука вивів уперед саме «Старий Луцьк-Університет» 23:21.
Друга 10-хвилинка тільки підтримала заданий раніше темп. Боротьба стала ще в’язкішою, тож результативність дещо впала. Проти Станіслава Завадського традиційно під щитами билися Олег Салтовець, Дмитро Швагринський та Андрій Литвиненко, а діям креативних Дениса Тютюнник а й Дмитра Клебана протидіялиЕд Федчук, Володимир Коцько та Василь Чиж. Тож це період вдалося відіграти внічию, й на велику перерву суперники пішли за 40:38.
Третя чверть стала повторення суботньої третьої чверті. Галичани так само закрутили темп, за яким не завжди волинянам вдавалося встигати. І відрив так само став рости, наче на дріжджах – 42:45, 47:52, 50:58. Тож можна сказати, що все йшло по плану підопічних Ярослава Зубрицького. Єдиним прикрим нюансом стала безглузда травма одного з лідерів – Дениса Тютюнника. Він заліз під Салтовця, який випадково ліктем (опускаючи руку за інерцією) розбив йому носа. Після першої медичної допомоги, баскетболіста забрала швидка 103 для ретельного обстеження.
На четвертий період команди виходили, коли на табло горіли цифри 54:64. Сподобалося, що у такий критичний момент коуч лучан Володимир Журжій не злякався випустити із запасу Прозапаса Олександра. Саме в цей часовий відрізок гравці «Старого Луцька» вклали усі сили, що залишалися, щоб таки переломити хід поєдинку. На майданчику почала точитися безкомпромісна боротьба, а господарі, попри різницю у віці, ввімкнули навіть пресинг на чужій половині. І така відчайдушна тактика дала свої дивіденди.
Паличкою-виручалочкою в цій грі став Володя Коцько та надзвичайно вчасні точні кидки Федчука, Швагринського й Салтовця. Коцькові два триочкові поспіль та скажений прохід і не менш скажений кидок (як він зміг вивернути руку й викинути з-за вуха – загадка. – Авт. ) допоміг вийти вперед – 71:69, 73:72.
Фінальні хвилини господарі провели виважено та з натхненням й зуміли втримати потрібний результат. Тож принципова перемога 76:74.
