Приїзд відомих тенісистів для Луцька – рідкість. Тому дізнавшись, що в наше місто приїздить переможниця 16 турнірів WTA Наталія Мєдвєдєва, редакція «ВолиньSport» вирішила знайти можливість поспілкуватися з екс-спортсменкою. Дитячий тренер привезла на турнір своїх вихованців.
Знаходимо тенісистку в кав’ярні в перерві між матчами. Розмову розпочинаємо зі знайомства. Наталія Мєдвєдєва – привітна та усміхнена, часто жартує, коли говорить про дітей – очі світяться по-особливому.
До Луцька Ви приїхали в якості тренера, привезли вихованців на дитячий турнір з тенісу. Настільки Ви задоволені організацією турніру і виступом своїх підопічних?
- Я сюди вже не вперше приїжджаю. Зал, звісно, бажає бути кращим: і покриття, і світло, і сам ангар. Таке місто як Луцьк заслуговує професійну тенісну базу. Я не знаю, може тут вона десь і є, але всі турніри завжди проводяться в цьому залі. Сама організація турніру мені дуже подобається, я часто тут буваю.
Ви сказали, що із задоволенням сюди приїжджаєте, напевно вже і знайомі з місцевими спортсменами. Яка Ваша фахова думка про молодих луцьких спортсменів? Здається, що Луцьк дещо відстає від інших міст в плані наявності молодої плеяди талановитих тенісистів. Яка Ваша позиція щодо цього, чи є в нашому місті діти, які вже невдовзі можуть заявити про себе?
- Без сумніву, у Луцьку є такі спортсмени. Діти в нашій державі всі талановиті. В дитячому віці вони показують себе як хороші бійці, як прикольні діти, як таланти, які можуть в майбутньому стати хорошими спортсменами. На жаль, зараз у більшості населених пунктів, за виключенням великих міс, міст-мільйонників, важко прогресувати. У вас є талановиті молоді спортсмени, вони мають певний рівень, показують результат. Для того, щоб стати хорошими спортсменами їм потрібен часом більш професійний підхід, кращі умови, більше тренерського складу, спарингів. Мені здається, що після 13-14 років – це серйозна проблема. В нас школа закінчується в 16-17 років і, як зазвичай, в такому віці вже немає умов для того, щоб прогресувати. У великих містах з цим легше, адже там є конкуренція і вона тебе тримає на плаву. З маленьких міст дітям або потрібно десь рухатися, або з часом вони перейдуть у вузи чи на тренерську роботу.
Яка ситуація, якщо говорити про країну в цілому? Зараз такий період, коли одна за одною на турнірах найвищого рівня добре проявляють себе молоді спортсменки, такі як Костюк, Ястремська. Чи є тенісисти у віці 15-16 років, які невдовзі можуть вийти на такий же рівень?
- Моя особиста думка, що Костюк, Ястремська – виключення з правил, а не якась масовість. З купи дітей у нас вистрелили ці дівчата, Лопатецьку ще можна згадати, Соболєву. Вони показують хороші результати. Я знаю їх із дитинства, з самого початку, тому можу сказати, що це заслуга їх батьків та праця цих спортсменок. В іншій ситуації це було б неможливо. Те, що я бачу в дитячому тенісі – його загальний рівень падає. Це суто моя думка, може багато хто з нею не погодиться. Якщо говорити про спорт, то дитина має бути різносторонньо розвиненою, а не просто грати в теніс, перебивати сітку. Вона має займатися багатьма додатковими видами спорту, якимись координаційними, акробатичними вправами. В сукупності потім лише потім може вийти спортсмен. Працюючи понад двадцять років в дитячому тенісі, я сформувала таку думку – в нас загальна картинка дитячого тенісу бажає бути кращою.
Ви згадували про батьківську підтримку. Наскільки важлива підтримка сім’ї та підтримка оточення для виховання хорошого тенісиста? Чи є це першочерговим, адже Ви теж росли в спортивному середовищі, Вам це допомогло?
- На сьогоднішній день, тільки батьки можуть впливати і якось допомагати тренеру. З другої сторони – вони повинні дистанційовуватися. Зараз ситуація така, що батьки платять тренерам гроші, але від них треба і розуміння: кому віддати дитину, коли щось змінити, коли відійти і не заважати, а де просто підтримувати, знаходити гроші. Це ціла наука (Посміхається. – Авт.). Без батьків діти нічого не можуть, бо саме вони приймають рішення за дітей. Я бачу дуже багато як батьки їздять на змагання з дітьми, зав’язують шнурівки, міняють постійно тренерів, нікого не слухають, кажуть: «Я тобі плачу гроші, а ти сиди і мовчи». Я кажу батькам: «Якщо Ви привели дитину мені – повинні довіряти. Якщо не довіряєте, то це не мої спортсмени». Хочете платити гроші комусь іншому – вільна каса (Посміхається. - Авт).
Зважаючи на умови в країні, люди звикли рахувати гроші. Через цю причину батьки часто не віддають дитину в той чи інший вид спорту, в який вона може і хотіла б, через відсутність коштів. Теніс – дорогий вид спорту?
- Залежно до кого ви потрапите і в якому форматі будете працювати. Я вважаю, що діти повинні займатися в групі, рости з однолітками. Ніяких там індивідуальних тренувань, особливо в зимовий період часу, ніяких «лівих» змагань – я проти «спортивного туризму». По Україні достатньо змагань, щоб оцінити рівень дитини. Виграй чемпіонат України і це вже якийсь рівень, де ти розумієш, що можеш їхати на міжнародний рівень. Проводяться турніри, де приїжджають діти з інших країн, виграєш в них – їдь далі. Загалом, я скажу, що це недешево в будь-якому випадку. Це потребує батьківського та дитячого часу, але це не такі шалені гроші, про які хтось розказує. Хтось говорить, що гравець вартує триста тисяч доларів в рік. Це брехня. Професійний гравець – так, але це гравець, який має тренера по фізпідготовці, персонального тренера, йому потрібні спаринги, постійні переїзди і так далі. Діти стільки не вартують. Тому якщо ти потрапляєш до хорошого тренера – групові заняття не вартують таких шалених грошей.
В спорті часто трапляється, коли в дитячому та юнацькому віці спортсмени демонструють дуже хороший результат, є зірками в своїй віковій категорії, а потім при переході в дорослий спорт – губляться. Наскільки це характерного для українського тенісу?
- Напевно, це властиво для будь-якого виду спорту. Коли дитина мотивована – в неї все виходить. Для того, щоб вирости у зірку свого виду спорту потрібна щоденна робота, і я вважаю, що трудолюбивість – найбільший талант спортсмена. Коли ти в доброму сенсі слова хворієш своєю професією, маєш ціль, тоді в тебе все вийде. Свою роль грають і травми. Якщо дітям давати неправильні навантаження, то це не призведе ні до чого хорошого. В когось змінюються інтереси – особисте життя, навчання. Зрештою, щоб зробити хорошого спортсмена, який зможе стати чемпіоном, потрібно, щоб він вигравав.
Бувають випадки зворотні, коли в дитячому віці спортсмен демонструє посередні результати, а при переході в дорослий спорт, виграє і є лідером?
- У мене тисячі таких прикладів. Коли спортсмени сформувалися, вибрали для себе ціль і свідомо займаються своїм видом спортом. Може ці люди не стали легендарними спортсменами, але вони досягнули дуже високого рівня, який підняв їх статус і фінансове положення.
Хочеться поговорити і про дорослий теніс. Після того як завершив кар’єру ваш брат Андрій у чоловічому тенісі почався спад, хіба були поодинокі сплески Долгополова й Стаховського. Чому чоловічий теніс не так прогресує як жіночий, чому різні результати?
- Мені здається, що дівчата більш дисципліновані, на них можна більше натиснути. Хтось каже, що в чоловічому тенісі важче пробитися. Там більше гравців, я з цим згідна. Остаточної причини я назвати не можу. У нас є талановиті діти, юніори, і серед дівчат, і серед хлопців. Я все ж думаю, що дівчата більше цілеспрямовані.
Серед тих українських тенісистів чоловіків, які зараз виступають зможе хтось знову демонструвати високі результати чи для цього потрібна зміна поколінь?
- Безумовно, дуже хочеться, щоб ми перейшли на новий формат – спорт як стиль життя. Хочеться, щоб талановитим спортсменам допомагали з дитинства, а не тоді, коли вони чогось досягнули самі. Я вірю в краще, бо талановитих спортсменів багато. Хочеться вірити, що вже найближчим часом серед чоловіків з’явиться такий спортсмен, яким ми будемо гордитися.
Вже пройшло чимало часу як Ви завершили активні виступи в статусі професійної спортсменки, понад двадцять років Ви тренуєте дітей. Коли дивитеся як грають підопічні, є бажання вийти на корт і грати?
- Форму я підтримую завжди, адже все, що ми тренуємо з дітьми – робимо разом. Та й тіло без фізичного навантаження не витримує. Тренуюся постійно. Граю не так багато, але граю. Зараз мені допомагають молоді спортсмени, які спарингують із дітьми, але я все одно граю, роблю вправи. Тренер повинен показувати приклад, він не може сидіти на дивані, пити пиво і казати як кому грати.
З братом спарингуєте?
- (посміхається) Не спарингуємо, але бачимось, спілкуємось.
Перед початком Кубка Федерації вболівальники зраділи інформації, що за збірну виступатиме лідер жіночого тенісу в Україні Еліна Світоліна. Врешті, Еліна так і не зіграла. В пресі фігурувало чимало інформації. Що сталося насправді?
- Я не знаю ситуацію, тому не можу дати відповідь. Єдине – я хочу побажати тим, хто коментує і не знає ситуації, притримати язика. Вони розберуться самі. Те, що люди пишуть в коментарях – це просто капець. Я зараз не буду захищати нікого, бо не знаю всіх нюансів. Я вболіваю за свій вид спорту і хочу, щоб гравці показували максимум. Мені є чим зайнятися, маю улюблену роботу. За дівчат сильно вболіватиму, бажаю їм пройти в світову зону. Вони на це заслуговують. (розмова відбулася перед стартом поєдинків Кубка Федерацій)
Ви загадали за коментарі. Вам просто неприємно таке читати чи маєте інформацію, що спортсмени теж це читають?
- Читають це всі: і я, і спортсмени. Я мало читаю коментарів, але те, що потрапляє на очі – жах.
Чого очікуєте від матчів Кубка Федерацій?
- По потенціалу наша команда найсильніша, але кожен матч – окрема історія, різний суперник. Єдиний удар, який незалежний від суперника – твоя подача. Я вірю і знаю, що дівчата віддаються на сто відсотків. Вони будуть грати під великим тиском, адже знають, що від них чекають результату. Командні змагання – це інша атмосфера, ти граєш за країну. Щиро бажаю дівчатам справитися з цією ситуацію. Рейтинг просто зобов’язує їх бути в першій світовій групі і з неї не випадати ніколи.
Розмовляв Андрій МОШКУН
