Дмитро Чайковський: «Волиньбаскет-WOG» даватиме бій у кожній грі»

Сказати, що баскетбольний Луцьк давно чекав на Суперлігу України, - нічого не сказати. Те, до чого натхненно йшли останні роки, те, про що мріяли й говорили пошепки аби не зурочити, нарешті сталося.

17 жовтня «Волиньбаскет-WOG» стартує в найсильнішій баскетбольній лізі країни матчем у Києві проти «Динамо».

В якому стані до регулярного чемпіонату підходить новачок із Волині?

Про це наша розмова з головним тренером лучан Дмитром Чайковським.

- Дмитре, омріяний старт уже в суботу, з яким настроєм готується команда?

- Передовсім я надзвичайно радий, що нашому клубу таки вдалося відгукнутися на запрошення ФБУ зіграти в найсильнішому дивізіоні. Це буде справжня перевірка як для команди, так і для структури загалом – чи готові ми організовувати події на кшталт матчів суперліги. Мені дуже приємно, що нам випав такий шанс.

Готуємося з одним настроєм – давати бій у кожній грі. Конкретних завдань на сезон керівництво і партнери клубу не ставили, проте самі собі формуємо ціль потрапляння в зону ймовірного плей-офф. Це й буде позитивним результатом. Команда до гри у столиці готується дуже натхненно – і ті, хто вже пограв у суперлізі, і наші вихованці прагнуть з подвійним завзяттям показати свій рівень.

У той же час не кривитиму душею й скажу – звісно, що мандраж присутній, бо ж суперник досвідчений. Та ще й підсилився Пустозвоновим і Дроздовим. «Динамівців» ми відпрацьовували, але у такому складі ще не бачили, тому першу зустріч гратимемо методом розвідки боєм.

- До команди повернулися знайомі луцьким уболівальникам Едуард Федчук та Михайло Нейжмак, а кого можете представити в рубриці «новачки»?

- Крім уже згаданих Федчука та Нейжмака, новачками клубу є Полюляк, Тимощук, Герасимчук і Кошовець. Найдосвідченішим є, безперечно є Віктор Герасимчук. Він був у «Будівельнику» часів Євроліги, суперлігових «Харкові», «Говерлі» та «Пульсарі», де грав із Ліщуком. Віктор – дуже грамотний баскетболіст, тому сподіваюся, що він допоможе не лише гравцям, а й тренерам.

Микола Полюляк на початку літа був запрошений до лав національної збірної. Пройшов у Южному перший збір, однак до кінцевої заявки на Чемпіонат Європи не потрапив. У будь-якому разі, Микола також підніме рівень команди, адже технічна й тактична підготовка в нього на високому рівні.

Іван Тимощук минулий сезон відіграв в запорізькому «Ферро», до того був у Харцизьку. Тобто грав у командах, які завжди показували гарну гру та боролися за найвищі цілі. Міша Нейжмак закриватиме позицію центрового. Він був у «Волиньбаскеті», коли ми ставали чемпіонами Вищої ліги, відтак як мінімум чемпіонські традиції нашого клубу знає. Плюс йому добре знайомі наші вимоги до тренувального та ігрового процесів.

Денис Кошовець грав у БК «Запоріжжя», який почав сезон вишці, але, на жаль, не зміг його закінчити. Сам же Денис дуже стабільний – рівно проводить ігри та тренування.

Ну, й вважаю, що основне наше підсилення в командному плані – то Едуард Федчук. Він виріс і сформувався як баскетболіст у «Волиньбаскеті», тому всі вимоги знає на відмінно. Для вболівальників та жителів Луцька він є таким собі уособленням клубу. Понад те, нещодавно хлопці обрали його капітаном, тож на Едуардові відтепер подвійна відповідальність за команду як на майданчику, так і в побуті. Попри те, що він ще молодий, однак у той же час дуже серйозний та вихований чоловік, тому вірю, що з усім справиться.

- Ви один із наймолодших головних тренерів баскетбольної еліти України. Особисто ви не переживаєте з цього приводу?

- Не задумувався навіть. Треба подивитися чи наймолодший (Посміхається. – Авт.). Знаю точно, що минулого року наймолодшим не тільки в Україні, а й Європі був 24-річний Максим Фомічов, що тренував львівську «Політехніку» та Едуарда Федчука.

Логічно, що я та гравці переживаємо. Скажу більше – було б неправильно, якби ми не хвилювалися. Однак для нас подразник «Динамо» повинен стати додатковим стимулом. Знаємо суперника тільки за складом, але не за грою, оскільки не бачили жодної гри, навіть відео не маємо. Крім того, там тренерська сім’я, традиції, батько вигравав жіночий Чемпіонат Європи. Вважаю, що «динамівці» боротимуться за медалі.

Але ж тим і прекрасний баскетбол, що непередбачуваний, де не все залежить від тебе чи суперника. Хай там що, я переконаний, що ця гра нам дасть багато для нашого розвитку.

- А як налаштувати баскетболістів, які не нюхали пороху суперліги, що ті ж Дроздов та Пустозвонов – такі ж люди, як і вони?

- Налаштовуємо, що якщо інші суперники певні помилки пробачали, то виконавці такого рівня обов’язково покарають. Є такий термін – «мінус чотири», тобто не забив у нападі, а тобі відразу у відповідь закинули. Ото на цьому й акцентуємо, що ціна похибки буде надто велика: зупиняємо тренування, розбираємо невдалі моменти.

- Дмитре, більшість останніх сезонів команда грала за системою спарених турів, а прийдешній чемпіонат – то стандартна «регулярка». Доведеться легше чи важче?

- Так, усе правильно, ми тільки один рік грали не спареними турами. Дуже важко буде, особливо, якщо ігри в різні дні тижня. Нелегко буде розрахувати й мікроцикли – коли навантажити, коли відновити. Бачте, раніше легше було – субота, неділя ігри, впродовж тижня підготовка, тому у нашого тренерського складу вже був напрацьований цей процес. Зараз же потрібно буде наново пробувати, шукати та вчитись. Та й за всю історію БК «Волиньбаскет» це буде найбільша кількість ігор упродовж одного сезону – 32. Клуби, які раніше грали в Суперлізі України, вже мають такі напрацювання. Ото коли чуємо заїжджений вислів «досвідчений колектив», то в стабільності мікроциклів цей досвід і проявляється.

Але повторюся – так, це нелегко, проте це новий досвід. То є перевірка нас як тренерів – наскільки в нових умовах ми швидко навчимося готувати команду до різних суперників.

-Не бентежить той факт, що у першому колі з восьми матчів лише двічі загрієте у рідних стінах?

- Бентежить, але це нічого не змінює (Сміється. –Авт.). Якщо без жартів, то це ж палка з двома кінцями – потім більше гратимемо перед своїми вболівальниками. Можливо, десь мені це не зовсім подобається, бо в гостьовій серії значно важче здобути очки, але головне – не робити поспішні висновки, адже де поспішність, там помилки. Скажу, що саме в цьому й полягає професіоналізм – пережити, перетерпіти такий графік.