Економічні реалії нашої країни, на жаль, такі, що спорт у нашій державі не живе, а лише виживає, ба навіть жевріє. І потрібен той спорт в переважній більшості випадків тільки самим спортсменам. Тому хай як прикро, але навіть досягнувши вагомих результатів, атлет змушений обирати: або рахувати копійки, або податися у приватні структури, які є більш успішними. Ця історія про надзвичайно талановитого борця дзюдо і самбо Володимира Хомика, перед яким відкривалися неабиякі перспективи, однак через банальні фінансові труднощі хлопець обрав інший вид спорту. І тепер дебелий хвацький легінь — один з найбажаніших тренерів-консультантів із фітнесу. «ВолиньSport» поспілкувався зі спортсменом, так би мовити, за робочим станком))
- Володимире, як починалася твоя історія стосунків зі спортом?
- Почав займатися спортом з 6 класу. У мене однокласники ходили на дзюдо, і я вирішив піти з ними записатись. Тим паче, що любив з дитинства різні єдиноборства. Мені сподобалось, і я залишився. Серйозно почав займатися з 9 класу, два рази на день: перше тренування було о 5 годині (крос і спеціальні вправи зі жгутом), а друге тренування о 5 вечора (техніка і зал штанги (ЗФП). У день доходило до 6 годин тренування. В 2005-му і 2006-му був бронзовим призером із дзюдо у своїй категорії. У 2007-му виграв золото на чемпіонаті України із самбо серед молоді і в цьому році став кращим спортсменом спортивного товариства “Колос”. Також уже не рахую кількості призерств і чемпіонств різних всеукраїнських і міжнародних турнірів.
- Серед колег заздрісників не було через те, що ти в 21 вже став МС?
- Ні, на щастя, такого не було). Наприклад, навіть у дворі всі підтримували, завжди казали “Давай займайся, не кидай, навіть не думай”))).
- Коли відчув, що треба переходити з боротьби на фітнес?
- Перестав займатись, бо втратив мотивацію і почав багато програвати. На носі було вже 22 роки, а я без гроша в кишені. Тому довелося піти заробляти гроші у фітнес-клуб, адже займаючись боротьбою, я грошей не отримував. Професійний спорт в Україні, на жаль, відсутній, ми всі займались на ентузіазмі. Ось така сумна історія...
- Ти маєш змогу порівняти два види спорту. Якщо коротко - плюси і мінуси...
- Великий плюс в боротьбі - це всебічний розвиток (повинен вміти перекидатися, стрибати, розвивати фізичну силу й координацію). Я не жалію, що займався боротьбою - це хороший поштовх. У фітнесі ж є можливість далі розвиватися й рости фізично. Плюс ти вже маєш можливість заробляти гроші, стаєш більш незалежним.
- Якісь курйози пригадаєш з минулого?
- Ха, та курйозом була чи не кожна поїздка на змагання. Ми постійно їздили по 10-15 людей, в поїзді було дуже весело – постійно якісь приколи: то тапки заховають, що потім годину шукаєш, то ще щось. А які батли влаштовували у готелі - подушками бились)). То треба було бачити! Напевно, провідниці та працівниці готелів нас ненавиділи)))).
- Режиму дотримуєшся?
- Стараюсь лягати не дуже пізно)). Щодо харчування, то я дійшов висновку, що потрібно їсти все, якщо цього хочеться. Ніколи не відмовляв собі ні в чому, тому їм все)
- Мрія у Хомика яка?
- Хм... мрія? А вона проста - мати можливість тренуватися, бути здоровою і завжди усміхненою людиною)
- Твоя порада усім тим, хто хоче гарно виглядати, однак в силу тих чи інших причин ходити в зал не може?
- Ну, якщо дуже коротко, то можна побігати, турніки або брусі, зарядку... Ну, і їсти менше жирного, смаженого та копченого.
Photo by VolynSport
