Матч-відповідь принципових суперників додавав більше оптимізму вболівальникам гостей. І все йшло до того, що лучани таки привезуть з Южного одну перемогу. Але, але, але…
Вже навіть не смішно вкотре описувати те, як упродовж всього поєдинку волиняни вели сценарій зі своїми головними героями, однак в останній хвилині віддавали тріумф опонентам.
От, справді, можна спокійно порахувати – скільки, так би мовити, потенційно виграшних матчів було програно у фінальні 100 секунд. Гостьові поразки «Авангарду» (85:84) та «Авантажу-Політехніку» (78:76) та домашні втрати з тими ж «Авангардом» (92:93), «Авантажем» (100:103) та «Хіміком-2» (78:81). Ще можна пригадати таку ж поразку у Запоріжжі.
Так-от, методом нескладних арифметичних операцій можемо вивести місце волинян у турнірній таблиці. Але ж то все із жанру «Якби в роті гриби росли». А маємо невтішну закономірність – якийсь злий дядько-нефарт добряче на когось образився і мстить упродовж усього року.
А, може, то він відігрується за сезон, коли «ВолиньБаскет» став чемпіоном України? Пригадуєте, тоді в останньому турі мало було двічі перемогти у своїх матчах, а треба було чекати дива від конкурентів, які теоретично могли відібрати очки одне в одного.
Хтозна, але тепер навіть важко уявити, щоб «Хімк-2» пограв чи не всі свої зустрічі. Чи таки направду – таланить сильнішому?
фото: БК "Хімік", http://khimik.com.ua
