Доля кожної людини – стежина з неймовірними викрутасами, яка впродовж всього життя постійно веде до чогось незвіданого. Про Леоніда Анатолійовича Педика можна писати роками, адже те, як прославив він волинський край у спорті, оцінити годі. Чого варті тільки чотири звання «Майстер спорту СРСР» з різних видів боротьби!!! Та в той час окрім нашого земляка тільки одна людина в тодішньому союзі могла похизуватися подібним здобутком! Леонід Анатолійович був чи не наймолодшим суддею всесоюзної категорії. Його до себе кликали найвідоміші тренери Києва, Ленінграда, Львова, зваблювали квартирами, проте серце ковельчанина не змогло зрадити Волинь!

Народився майбутній чемпіон у місті залізничників. Завжди пригадує, що і батько, і дід мали таку богатирську міць, що могли й трактора від землі відірвати, тому своїми перемогами завдячує генам. У секцію боротьби малий Леонід пішов у шостому класі і не полишив до закінчення школи. Потім була служба у військових частинах Бердичева та Львова, де молодий спортсмен вперше виконав норматив майстра спорту СРСР із самбо – на чемпіонаті у Ризі. Коли ж термін перебування у збройних силах добігав кінця, то куди Леоніда тільки не кликали. Найтитулованіші тренери пропонували працювати й перемагати разом, однак він волів бути ближче до батьків та рідної домівки. Оскільки в Ковелі секції самбо не було, то новоспечений майстер спорту пішов у вільну боротьбу.

– Я ніколи не скаржився на відсутність сили, – розповідає Леонід Анатолійович. – Але вчасно зрозумів, що в боротьбі, як би це парадоксально не звучало, головне – спритність, техніка та коронні прийоми. А коли відточена техніка поєднується з потужністю, то успіх гарантовано. Не буду казати про рівень своєї тогочасної підготовки, але здається в 1974 році я на спір присів 2814 разів за годину й тридцять дві хвилини… І це без перерви!

У 1972-му році Леонід Педик вступив до Луцького педінституту, в якому на факультеті фізвиховання не було секції вільної боротьби. І знову молодий спортсмен змушений був змінити вид – тепер подався у класику. Тільки тверда впевненість у своїх силах допомогла йому торувати шлях до високої майстерності та сформувати характер справжнього бійця. Не випадково на волинянина звернув увагу тренер Арам Ялтирян, який чотирнадцять разів володів титулом чемпіона країни.

Весною 74-го Леонід виграв міжвідомчу першість України, обійшовши срібного призера Чемпіонату Європи В’ячеслава Беро. А восени уродженець Ковеля справив справжній фурор на Чемпіонаті України – на лопатках від його прийомів опинився чемпіон СРСР Єрмолов. А коли готувався до спартакіади народів СРСР у Конче-Заспі, брав участь у матчевій зустрічі зі збірною Німецької Демократичної Республіки. Поєдинки проходили з перемінним успіхом, але тільки чемпіон Європи, призер першості світу та олімпійських ігор Хорест Штокмайстер не знав гіркоти поразок… до зустрічі із Педиком!

– Доволі часто суперники, що поступаються в майстерності більш іменитим атлетам, втікають за межі килима, – пригадує волинянин, – та це в моєму випадку. Звісно, я усвідомлював хто проти мене бореться, одначе завжди звик постійно загострювати хід поєдинку, незважаючи на регалії противника. Напевно я шокував усіх, тому що Штокмайстер мені програв! А тріумфи над чотириразовим чемпіоном світу геннадієм Мальонкіним, чемпіоном світу Гурамом Мосашвілі, чемпіоном Європи В’ячеславом Беро не забуду ніколи.

Нині це видається неймовірним, та колись Леонід Анатолійович десять років поспіль ніс прапор попереду шеренг на параді 1 травня. Кількості його нагород, дипломів та медалей либонь і не злічити. Серед його вихованців є чемпіони світу й генерали, та найбільше Володимир Вдовиченко, Валерій Присяжнюк, Михайло Нелипюк, Володимир Скуба, Анатолій Мосійчук,Олександр Карп’юк і Юрій Ковальчук цінували тренера за батьківське ставлення до підопічних. Колишні студенти й сьогодні пам’ятають, що кожного дня Леонід Педик вкладав душу у відточення навіть навіть найпростішого прийому. Доходило до того, що задля наочності чотириразовий майстер спорту СРСР сам ставав із ними у спаринг!

У сім’ї ж взагалі можна вважати улюбленим місяцем квітень! 23-го народився сам Леонід Анатолійович, 16-го день народження дружини Лідії Григорівни, яка подарувала дочку Ольгу 11-го квітня й сина Ярослава 21-го. А довершити усі спортивні звитяги славетний спортсмен та тренер хотів би написанням книги, яку планує назвати «Без думки нема боротьби», адже твердо знає, що боротьба – це стільки силовий вид спорту, а інтелектуальний наче шахи.

Андрій СОБУЦЬКИЙ, тижневик "Сім’я і Дім"

Довідка "ВолиньSport":

Леонід Педик

Заслужений тренер України,

майстер спорту СРСР із самбо, дзюдо, греко-римської та вільної боротьби,

суддя Національної категорії