Наша область – то дивовижний край, де багато феноменальних речей відбувається радше всупереч, аніж завдяки. І спорт посідає у цьому напрямку одне з провідних місць. За останні роки тільки професійний футбол, жіночий волейбол та зовсім нещодавно легка атлетика можуть похизуватися відносним фінансовим благополуччям. Решту – виживають. Але ж як виживають, хай йому грець! Наші боксери, бійці різні стилів, гандболісти, ветерани-футболісти та баскетболісти по суті за власний кошт примудряються здобувати перемоги на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Однак що стосується баскетбольного клубу, то тут вкотре настав час Х, - про це йдеться у публікації "Волинського агентства розслідувань".
Столяр-Кропива-Єремеєв-…?
Витоки історії «ВолиньБаскета» справедливо пов’язують з іменем Василя Столяра. Так, саме Василь Андрійович мріяв створити реальний СК з багатьох ігрових видів спорту. Тому луцька доросла команда була заявлена в Першу лігу України, а потім у Дивізіон «Б» УБЛ (Українська баскетбольна ліга).
Згодом Столяр передав БК Олександрові Кропиві. Тоді й настав зірковий час – перемога у Вищій лізі України, а наступного року здобуття Кубка України. Але то були сезони 2011/12 та 2012/13. З того часу кожного міжсезоння колектив висів на волосині, а заявлявся у Вищу лігу України буквально «на вчора». І то завдяки рішучій участі покійного Бориса Клімчука. У це годі повірити, але формуючи склад без підготовки безпосередньо у ході сезону, наші хлопці постійно були претендентами на нагороди.
Можна з жахом пригадувати як спортивний директор клубу Сергій Смітюх позичав у друзів гроші… щоб БК поїхав на ігри плей-оф Чемпіонату України у столичний Палац спорту!
Таке «скитання безхатьків» припинилося тільки завдяки Ігорю Єремеєву. Нардеп повірив у щирість фанатів свої справи та не тільки підтримав колектив у вищці, а й пообіцяв участь у Суперлізі України. А далі сталося непоправне…
Однак до честі родини та компанії покійного Ігоря Мироновича, Луцьк таки побачив найкращі баскетбольні клуби України. Виступ БК «Волиньбаскет-WOG» у Суперлізі Фаворит Спорт можна розцінювати по-різному, однак сама участь у плей-оф та гідний виступ проти южненського «Хіміка» - то позитивний підсумок.
Не вся та піраміда, що МММ
На жаль, цього сезону директору клубу Сергієві Смітюху знову доводиться шукати партнерів, спонсорів, меценатів. Пересічний читач, певна річ, може спитати – навіщо зациклюватися на клубові суперліги?
А річ у тім, що в спорті чітко діє алгоритм піраміди, яка починається з дитячих секцій, юнацьких змагань, проведення майстер-класів у райцентрах, організації літньої школи з найкращими вітчизняними й закордонними тренерами, виступами юніорів на всеукраїнських турнірах. І увінчується це все діло професійним клубом.
Що таке професійний клуб у Луцьку? Це насамперед можливість талановитій молодій стати гравцем найсильнішої ліги країни, не їдучи з рідного міста. Це мотивація не за далекими далями, а, образно кажучи, перед носом. Яка це перевага для батьків і казати не доводиться.
Що найкумедніше? Що у нас все на найвищому рівні. Все, крім клубу суперліги. Поміркуймо, луцькі юнаки другий рік поспіль (!!!) виграють шкільний Чемпіонат України 3х3 у Києві! Цього року асистент головного тренера БК «ВолиньБаскет» Володимир Журжій був призначений на посаду головного тренера юніорської збірної України 3х3, а двоє волинян увійшли до розширеного складу.
До Луцька стабільно приїздять коучі зі США та Польщі аби передати досвід дітям. Дорослий склад постійно відвідує районні центри, і треба було бачити очі дітлахів, коли на майданчик вийшли ті, кого вони могли споглядати тільки на телеекранах: Джексона, Федчука, Полюляка, Глушка, Герасимчука.
Тому якщо не буде кінцевого стимулу, то потенційні спортсмени у кращому випадку гратимуть просто для себе, а в гіршому – вулиця, пиво…
Клуб бачиш? – Ні. – А він є!
Який же вихід у цій, здавалося б, патовій ситуації? А їх, на думку журналістів ВАРу, три:
1) Генеральний спонсор.
Нікого не здивуємо якщо скажемо, що підприємств, здатних потягнути бюджет клубу баскетбольної суперліги України (6-7 мільйонів гривень на рік) на Волині всього кілька – не будемо показувати пальцем. Але ж ніхто й права морального не має дорікнути бізнес-корпорації за небажання починати таку благодійність. Нехай і соціально значиму.
2) Кілька партнерів з усієї області.
Цей варіант є найбільш реальним, однак тут кремінними лещатами повинна йти підтримка від обласної влади. Спробувати зібрати з десяток потужних (як для місцевих мірок) підприємств та вмовити їх стати співпартнерами з однаковою (чи різною) дольовою часткою. Звісно, без послаблення в податковому полі чи чогось подібного для цих бізнесменів не обійтись.
3) Громадський клуб.
Найменш вірогідний варіант через тьму-тьмущу причин. Громадськість ще не готова платити за спортивне видовище в таких масштабах. Хоча теоретично – якщо кожен житель Волині пожертвує на клуб 10 гривень. То сезон у Суперлізі України забезпечено. Але це хіба теоретично.