Нарешті волинські поціновувачі баскетболу дочекалися старту улюбленої команди у рідних стінах. Справжнє свято завітало до Луцька сьогодні, в суботу, о 18-ій годині – «Волиньбаскет» грав перший домашній матч. Суперник був, м’яко кажучи, не із простих – харківський «Авантаж-Політехнік».
От якщо покласти руку на серце, то з перших секунд гри здалося, що то «політехніки» грають удома, а волиняни – на виїзді. Справді, лучани, що не кидали – то в молоко, особливо це стосується дальніх пострілів. Склалося враження, що гравці «Волиньбаскета»… звикали до кільця. Тому якось навіть логічно виглядав розвиток гри у першій чверті: 1:6, 4:11, 12:21, 17:26.
У другій 10-хвилинці почалися справжні гойдалки, як кажуть, з відкритим забралом. Нарешті у «Волиньбаскета» запрацювали трюльники та зональна атака. Це змусило занервувати гостей та їхнього тренера, який, дратуючись, не завжди добирав слів у викладення лекції на тему «Сучасні аспекти ведення гри»)). Глядачі не на жарт завелися і ще більше погнали волинян уперед. Результат не забарився, і лучани поступово нівелювали різницю та навіть вперше у матчі вийшли вперед: 25:33, 33:36, 39:41 та 43:41!
Але вчасно взятий там-аут таки повернув до кінця чверті лідерство гостям – 47:43.
Третя й четверта десятихвилинки знову означили перевагу «Політехніка». Як не намагалися гравці «Волиньбаскета» дістати суперника, але в останній момент якась помилка ставала на заваді. У цій зустрічі стало зрозуміло, що волиняни зовсім не слабші за іменитих гостей, просто їм не вистачає: досвіду, єдності думки та зіграності. Це впадало у вічі надто виразно.
Та не це було головною подією кількагодинної давнини. Ще за дві з гаком хвилини до фінальної сирени здавалося, що пора мити ноги і лягати спати, бо різниця не могла не вражати – 68:80. Але в серцях волинських баскетболістів щось народилося таке сильне та незриме, що здавалося хлопці не відчувають під собою землі та не помічають ворога. Звідкись нарешті з’явилася впевненість, чіткість кидка та жага битися до останньої краплі крові. У це годі повірити, однак четверта чверть закінчилася обнадійливими 80:80!
В овертаймі знову на перший план вийшли емоції. Можна було давати «Оскара» гравцям «Політехніка» за гарні симуляції при сутичках, можна було журити арбітрів, що фан-сектор і робив вигуками «Суддя - … молодець!». Прикро, та лучани знову у вирішальні миті мазали, неточно пасували та дозволяли прилітати триочковим у власний кошик. А феноменальний точний кидок із центра тільки встановив остаточні 92:93…
На жаль, «Волиньбаскет» знову програв. Знову в одне очко. Але чомусь видається, якщо в неділю господарі зіграють хоч на 50% того настрОю, що був в останні хвилини четвертої чверті, то Харків буде в Луцьку битий, як швед під Полтавою.
