На початку червня збірна України U-18 брала участь в чемпіонаті світу з баскетболу 3×3, який відбувався у монгольському Улан-Баторі. Цікаво, що за українську збірну виступав волинянин, гравець баскетбольного клубу «Старий Луцьк» Володимир Шевчук.
Українці у груповій стадії перемагали Казахстан та Туркменістан, що дозволило їм пробитися у чвертьфінал, де на них очікували аргентинці. У стартові хвилин в хлопців не пішла гра, однак вони зуміли вирівняти становище та вийти вперед, втім за шість секунд до завершення сфолили та подарували Аргентині два штрафних кидки, які південноамериканці й реалізували, вибивши нашу збірну з турніру. В підсумку, збірна України U-18 з баскетболу 3×3 у складі з Володимиром Шевчуком зайняла високе п’яте місце.
Відтак, Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало волинського баскетболіста про те, чи задоволений виступом на чемпіонаті світу, про сезон «Старого Луцька», а також про виступи в NBA. І хоч розмова почалася на лавці у парку, але продовжилася вона вже у стихії Володимира – на баскетбольному майданчику.
Вова, коли повернувся до Луцька з Монголії, чи встиг вже акліматизуватися?
Повернувся тиждень тому, акліматизацію пройшов. Тобто вже повернувся до звичного ритму.
Як взагалі тобі було в Улан-Баторі, Монголія сподобалася?
Монголія дуже сподобалася, місто дуже гарне. Видно, що воно розвивається, люди ним займаються. Щодо менталітету, то дуже не заглиблювались, оскільки були сконцентровані на іграх, але люди там спокійні, щасливі, не мають злоби. Їм подобається жити.
Чи твій партнер по «Старому Луцьку» Максим Дейна давав тобі якісь поради перед чемпіонатом світу, адже він також має досвід виступів за збірну U-18 3×3?
З Максимом Дейною ми вже знайомі не перший рік, він також виступав на чемпіонаті світу. Якось так склалося, що і він, і я зайняли п’яте місце у складі збірної України. Перед чемпіонатом світу Макс казав, щоб ми тільки перемагали. А щодо тактики, то в нас є тренер.
Як виявилося, аргентинці добре грають не лише футбол, а й баскетбол 3x3. Чого не вистачило для перемоги над південноамериканською збірною, можливо концентрації, адже поступилися одним очком?
З самого початку ця гра не вдавалася нам, дув сильний вітер, у нас не летіло, тому нам довелося перелаштовуватися. Ми догнали аргентинців та вийшли вперед – рахунок був 20:19 на нашу користь. До кінця залишалося шість секунд, але всі четверо гравців зробили помилку, яку не повинні були робити, та подарували гру суперникам. Дуже ми українці щедрі (сміється, – О.З), виграну гру подарували аргентинцям, яким певною мірою пощастило. Вони забили два штрафних після фолу, тож ми поступилися.
Що відчували після цієї поразки, не думали, що краще було б поступитися, умовно кажучи 5 очками й не було б так образливо?
Якби програли п’ять очок, то, напевно, були б не ті відчуття. А так програли лише одне... навіть не розповім тобі, що це були за емоції, бо їх треба було просто бачити. Наші хлопці на Олімпійських іграх в півфіналі поступилися в овертаймі також аргентинцям. І ми на чемпіонаті світу також програємо аргентинцям... емоції переповнювали. Однак тренер подякував нам за ігри, грою він задоволений. Як молоді гравці, наприкінці ми зробили помилку, хоча й не повинні були її робити. У нас ще все попереду.
У вас в групі була Росія. Як ти і твої партнери по команді зреагували на такий жереб? І взагалі, як налаштовувалися на росіян, зважаючи на події на сході нашої країни?
Я завжди буди говорити, що спорт поза політикою. Спорт – це одне, політика – інше. В спорті – це просто наш суперник, і ми виходили проти росіян налаштовані, як і на будь-яку іншу команду. Росіяни приїхали налаштованими, фізично підготовленими. Коли вони грали з нами, то я вважаю, що вони видали свою найкращу гру на чемпіонаті світу, у них все залітало. Ми також добре грали, непогано атакуючи та захищаючись, але фарт був на їхній стороні.
Збірну очолював тренер «Старого Луцька» Володимир Журжій. Чи відрізняються підходи у роботі тренера в луцькій команді, де ти також граєш, від роботи у збірній 3x3?
Баскетбол 3×3 та великий баскетбол відрізняються, як види. Підхід тренера також відрізнявся, тому що це збірна України: це більший контроль, більша концентрація. Ми були сконцентровані лише на чемпіонаті світу, підготовка була акцентована на тому, щоб виступати на максимумі протягом п’яти-семи днів чемпіонату, вивести свої навички, своє тіло на пік форми. Щодо баскетболу 5×5, то тут грається цілий сезон, підготовка йде протягом року, ми тримаємо себе в формі.
На чемпіонаті світу ми були максимально сконцентровані. Володимир Іванович за короткий час дав все, що міг.
Ви зайняли п’яте місце, але вже у вересні відбудеться чемпіонат Європи. Чи розпочалася вже підготовка?
Підготовка розпочнеться у липні, коли стартують збори. Будемо готуватися, налаштовуватися та сконцентровуватися лише на перемогах.
Якщо вибирати: великий баскетбол чи 3x3?
Для мене, коли я граю баскетбол 5×5, в той момент хочеться зіграти баскетбол 3×3. Коли я зіграв у баскетбол 3×3, мені хочеться повернутися в баскетбол 5×5 (сміється, – О.З.). Не буду вибирати якийсь із видів, я просто люблю грати баскетбол... м’яч, кільце.
Чому, на твою думку, збірні України сильніші у баскетболі 3×3, а не у великому баскетболі?
В баскетболі 3×3, на мою думку, легше скласти команду, тому що в грі лише три гравці. Натомість у великий баскетбол потрібно вкладати більше фінансів. 3×3 грають з вулиці, тобто кожен може зібрати команду і грати. У баскетболі 3×3 гра здебільшого відбувається один в один, там більша самовідданість. Українці славляться своїм характером та самовідданістю, тому й так виходить, що в цьому виді ми успішніші.
Чи розвинений, на твою думку, баскетбол 3x3 в нашому місті?
Так, в нашому місті стрімко розвивається баскетбол 3×3. У Луцьку проходять літні турніри, які дуже добре організовані. Тренери займаються цим видом, «Старий Луцьк» підтримує ці змагання. Молоді ми показуємо, що є куди рости, тому потрібно брати участь в турнірах та показувати результати.
Користуючись нагодою, не можу не спитати про «Старий Луцьк». Як оціниш минулий сезон для себе і для команди загалом?
Всі знають, що ми розпочали сезон не цілком підготовленими, адже не мали зборів. Одразу зайшли в сезон, першими іграми розпочали підготовку, перейшли це все, виконали завдання мінімум, потрапивши у вісімку найкращих команд в групі. Цілком не задоволений, тому що могли більше, адже навіть, коли ти перемагаєш, ментально знаєш, що міг зробити більше. Хоча восьме місце – це непогано.
Під час сезону «Старий Луцьк» покинув досвідчений Олег Салтовець. Як це позначилося на команді та на твоїх виступах?
Олег Салтовець – досвідчений гравець з колосальним досвідом. Хоча він з нами не тренувався, але під час ігор мені, як молодому гравцю по його позиції, він надавав багато цінної інформації. Те, що він пішов, дало мені більше ігрового часу на майданчику. Так, він досвідчений і старший гравець, але, як то кажуть, дорогу молодим. Потрібно брати м’яч і грати.
В команді є багато молоді, але є й досвідчені гравці. Хто для тебе є авторитетом у "Старому Луцьку"?
Найбільшим авторитетом вважаю Едуарда Федчука – також гравець з колосальним досвідом, грав у багатьох командах, був чемпіоном. Також з досвідом Андрій Литвиненко, який підтримує, дає нам заряд, підтримують і Юрій Карпенко, і Дмитро Швагринський. Командний дух у нас на рівні, всі чогось навчають.
До речі, колись Едуард Федчук в інтерв’ю розповідав мені, що слухає реп. А сам якій музиці надаєш перевагу?
Перед іграми стараюся слухати важкий метал. Але, окрім нього, слухаю все. В роздягальні також музику слухаємо, є в нас такий DJМаксим Дейна (сміється, – О.З.). Він тільки заходить – відразу колонка і поїхали.
Нещодавно СНУ оголосив, що запрошує на навчання баскетболістів. Сам навчаєшся, чи не заважає це професійному спортсмену?
Не заважає, адже завжди знаходжу час для навчання. Сам навчаюся у Коледжі технологій, бізнесу та права Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на спеціальності підприємництво, товарознавство та біржова діяльність, цього року вже закінчую. Я задоволений навчанням, задоволений професією. Займаючись баскетболом, завжди мав час прийти в коледж, щось доздати та довчити.
Кого вважаєш своїм кумиром у баскетболі?
Завжди захоплювався грою Майкла Джордана – це просто легенда. Також захоплювався Леброном Джеймсом, Кевіном Дюрантом – це дуже сильні гравці. В українському баскетболі захоплююся з моєї позиції В’ячеславом Бобровим, завжди за ним слідкую.
Напевно, чи не кожен молодий баскетболіст мріє про NBA. Сам думав про те, щоб колись переїхати до США?
Так, завжди хотілося туди поїхати, спробувати свої сили. В США надзвичайно сильний чемпіонат, NBA – це просто космос, туди потрапляють найсильніші баскетболісти світу. Це потрібно витримати фізично і бути готовим технічно. Щодо коледжу в США, то є Україна і потрібно розвивати український баскетбол.
Вова, ну і насамкінець зробимо тобі трішки рекламу. В спортсменів дуже напружений графік, тож спортсмена зрозуміє тільки спортсмен. Ти шукаєш обов’язково дівчину, яка пов’язана зі спортом?
Це може бути звичайна дівчина, але вона повинна розуміти те, що я спортсмен, я мало з’являюся у Луцьку, адже постійно у роз’їздах. Вона повинна бути терпляча та красива.
Розмовляв Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ
