Закінчилася осіння частина регулярного чемпіонату в Першій лізі ДЮФЛ України. Єдиним представником Волинської області у цих всеукраїнських змаганнях є луцький ДЮФК «Адреналін», який виступає в вікових категоріях U-15, U-17 та U-19. Результати у трьох команд різні, тож враженнями після першого кола ми попросили поділитися президента дитячо-юнацького клубу Андрія Харченка.
- У найстаршій групі U-19 у лучан чотири перемоги і стільки ж поразок. Як розцінюєте такий показник?
- Отак по результату й оцінюю – 50 на 50. Хоча, проаналізувавши їхні матчі, розумію, що всі ігри вони повинні були вигравати. Десь не поталанило із суддями, десь не вистачило самовіддачі, десь просто не поталанило, десь помилка, десь червона картка… Але повторю – по грі «Адреналін» U-19 мав у всіх зустрічах перемагати. Побачимо як складеться в другому колі. Вважаю, що у команди Андрія Петрова є всі шанси потрапити до трійки призерів.
- Саме ця вікова категорія є першою групою й фундаментом клубу, тим початком перемог, з якого починалася історія «Адреналіна».
- Тут є такий нюанс – у цій віковій категорії U-19 не тільки 2001 рік народження, а є й 2000-ий та 1999-ий. Нам нелегко, проте ми боремося. Мене як президента клубу більше турбує, що з цими хлопцями робити далі. Безумовно, що U-19 є міцним фундаментом тоді, коли є професійний клуб. Ми й створили цю команду, щоб юнаки мали змогу спробувати свої сили на всеукраїнській арені. Що далі – побачимо, проте докладемо максимум зусиль, аби юнаки продовжили свою футбольну кар’єру.
- Команда U-17 має в активі 5 перемог, 2 нічиї та 5 поразок. Це хороший показник дебютанта?
- Враження двоякі. Початок був настільки вдалим, що я був у приємному шоці. І на область вони класно грали, і дві перші зустрічі в ДЮФЛ України провели чудово. Був твердо переконаний, що перше коло ця команда закінчить як мінімум на другій-третій сходинці. Що сталося? Не знаю, спробуємо розібратися в зимове міжсезоння. Там, де мали вигравати – програвали, там, де можна було хіба на нічию сподіватися, - вигравали.
Чим зумовлена ця нестабільність? Можливо, відсутністю досвіду виступів на всеукраїнській арені. Хоча мандражу в перших іграх не було. Будемо повністю переглядати склад, попрацюємо над підсиленням під час зборів, які плануємо на лютий. Хоча й тут ще нічого не втрачено – цілком до снаги поборотися за високі місця, адже розрив між учасниками мінімальний. Відзначу також, що на другому місці серед бомбардирів йде «адреналінівець» Влад Ейсмонт.
- Ваші найменші U-15 – найменші і серед своїх суперників, бо грають проти старших.
- Ця вікова група – це 2003-2002 роки народження. По факту в нашій команді грає кілька хлопців 2004-го, а решта ще молодші. Ці діти – то наші вихованці, які постійно займалися в структурі ДЮФК «Адреналін». Так, вони менші, проте дають бій та підтягуються за рівнем гри до суперників. Це неоціненний досвід та практика. І що важливо, ця команда може у цій же віковій категорії виступати ще два роки. Тобто ми маємо чітку перспективу розвитку. А щоб підтягнути показники у другому колі, то будемо старатися підсилитися. Як на мене, вони заслуговують бути вище в турнірній таблиці.
- Поговорімо про суддівство? Практично в кожному турі осінньої частини були результативні помилки проти вас…
- Не хочу й не буду нікого критикувати. Такий вже є рівень арбітражу в Першій лізі ДЮФЛ України. Помиляються всі, бо живі люди. Якщо ви хочете почути якісь пікантні подробиці, то їх не буде. Стосунки футбольного клубу «Адреналін» із суддівським корпусом завжди були і будуть тільки офіційними й такими, які унормовані Федерацією футболу України. Тобто відрядні, харчування, проживання та проїзд – нічого більше. Ми чесні і хочемо такої ж чесності від інших команд.
- Чи задовольняє вас якість роботи тренерського складу?
- Усі наші наставники доволі відповідально поставилися до участі в Чемпіонаті України. Звісно, що в робочому процесі виникали певні питання з деякими тренерами, але ми їх узгоджували.
- Що потрібно змінити, щоб три команди зуміли поборотися за призові місця та вихід до фіналу?
- Головний чинник, від якого залежить усе інше – це фінансування. Ми ж розуміємо, що взимку команди розпустять на канікули. Надто довгими їх робити не можна, бо ж утратять форму. Займатися з тренером із легкої атлетики – справа дуже потрібна, проте футболісти повинні бачити м’яча.
В Луцьку у нас елементарно нема де бігати, а кудись поїхати на кількаденні збори, щоб зіграти товариські матчі на великому (хай і штучному) полі, то тягне немаленькі витрати. Підтримувати форму на міні-футбольних майданчиках – не найгірший варіант, але знову ж таки – не те.
Так само фінансування стосується й питання селекції. Звісно, що ми дуже хотіли би забрати сильних юнаків з Маневич, Нововолинська чи Старої Вижівки, але постане питання їхнього проживання, харчування та інших необхідних витрат. Тому важко, проте ми працюємо й віримо у настання кращих часів.
