Надзвичайно здивувався, коли дізнався, що молодий чоловік із села Соловичів, що на Турійщині, знає кожну травинку на відносно новому затишному львівському стадіоні, який звели спеціально до «Євро-2012». 24-річний Юрій Борис закінчив Львівський національний аграрний університет за спеціальністю «Технолог з агрономії». У селі працює інструктором зі спорту та грає за місцевий ФК «Соловичі» на позиції правого захисника. Та головним здобутком сільської спортивної громади є створення чудового футбольного поля, якому позаздрить навіть луцький «Авангард». Про те, як Юрій створив у селі свою «Львів Арену» ми й розпитали в мешканця Соловичів.
– Юро, розкажи про свою роботу на «Арені Львів».
- Так склалося, що в середині квітня 2012 року закінчувався мій навчальний рік в університеті, і я отримав пропозицію щодо проходження практики на «Арені Львів». Працівники оргкомітету відібрали п’ять студентів у відділ догляду за футбольним полем. В наші обов’язки входило: косити газон, підживлювати добривами, берегти траву від хвороб – тобто виконувати всі агротехнічні заходи. З середини квітня до початку першого матчу 9 червня між Німеччиною і Португалією газон на футбольному полі повинен бути ідеальним – таким було наше завдання. Я на «Арені Львів» пробув три місяці. Великого досвіду мені додала підготовка до матчів, які приймав Львів. Була змога лишитись там працювати, та причиною стала заробітна плата - надто вже мало запропонували. І як показав час - правильно зробив, що відмовився, адже зараз самі бачите, що робиться із тим стадіоном - нікому до нього нема справи.
– Кажуть, що одна частина поля у Львові має великий недолік...
– Так, справді - до початку «Євро» одна частина поля мала таки недолік, тому що дах на стадіоні змонтований таким чином, що сонце не освічувало все поле. Тому біля одних воріт штрафний майданчик був проблемою, яку треба було вирішувати. Потрібно було застосовувати спеціальні ультрафіолетові лампи, щоб понизити вологу та запобігти руйнуванню газону, адже саме на тій ділянці під час тренувань та гри найбільше відлітали шматки трави.
– Як саме ви робили поле у селі?
– Півтора року тому ми засіяли траву. Затрати пішли хіба що на насіння. На зиму переорали площу, а на початку літа покропили проти бур’янів. Провели культивацію та вручну визбирували висохле коріння, а коли зачистили всю площу, то вирівнювали поверхню. Щоб зберігати його в хорошому стані, потрібна відповідна техніка для проведення всіх агротехнічних заходів, бо без неї довго його не збережеш в відповідному стані — за 2-3 роки зноситься. Проте вірю, що все буде добре. Можливо, когось зацікавить наші поле та команда, і буде фінансування для збереження й покращення стадіону.
– І що, все зроблено виключно за гроші селян без застосування лівих грошей?
– Так це правда. Ніяких спонсорів не було, все що ми робили – це виключно своїми силами. Нам це вдалося, бо мали спільну мету — ми нею жили.
