Колись була усталена думка, що через особливості формування організму на ігрові види спорту можна віддавати дитину десь із років восьми. Проте реалії сьогодення доводять – юному спортсменові значно легше влитися у тренувальний процес тоді, коли він мав підготовчі втягуючі заняття на дошкільному рівні. На Волині є багато різних секцій, однак професійний підхід використовують насправді одиниці. Одним із флагманів дошкільного футболу є луцький ДЮФК «Адреналін», який послідовно впроваджує в життя практично-теоретичний курс найкращих дитячих тренерів Іспанії. Тож про користь та важливість тренувань маленьких футболістів ми поговорили зі спортивним директором клубу Олександром Слабецьким.
- Олександре, як виникла ідея секції Junior у вашому клубі?
- Нині всі види спорту зазнають значного поступального руху. Життя загалом та футбол зокрема розвиваються дуже швидкими темпами. Так само й ми – дитячо-юнацький футбольний клуб «Адреналін» - не стоїмо на місці, а намагаємось встигати за цим ритмом. Тому з’явилася ідея створити базу підготовки для майбутніх вікових груп, куди дітки приходитимуть уже навчені азам. Саме цією базою і є секція «Джуніор».
- Чому важливо саме із 4-річного віку починати втягувати дітей у футбол?
- Бо саме з цього віку оптимально починати активно розвивати координацію, відчуття м’яча (зупинка, притримання підошвою), вміння твердо стояти на ногах, а згодом і якісь елементарні прокидки та обіграші. Це дуже важливі аспекти, які, повірте, потрібно шліфувати рік-півтора, щоб тільки після цього діти були готові до перших у своєму житті змагань. От і виходить, що те, що інші дітки будуть пізнавати у шкільному віці, випускники групи «Джуніор» вже добре знатимуть. Таким чином, коли прийдуть до постійного тренера, то матимуть чималий багаж знань і фізичної підготовки. А це неабияка перевага.
- Тренувати – то одне, тренувати дітей – зовсім інше, а тренувати дошкільнят – взагалі окрема тема. Розкажіть про специфіку тренувань школи «Джуніор» ДЮФК «Адреналін»?
- Специфіка в нас чітка. Свого часу клуб «Адреналін» запросив до Луцька легендарного іспанського тренера Вісенте Фустера Руїза (відомого у світі як Фрагуа) провести цикл курсів. От ми й орієнтуємося на його методичні засади, адже Фрагуа виховав не одну когорту зірок. Тим паче, в Іспанії футбол – це релігія, і в тій країні грають, як кажуть, від малого до старого. І от Вісенте сказав нам: «Запам’ятайте таку річ – для 4-річних дітей не потрібно вигадувати якісь особливі вправи. Головне завдання наставника – щоб підопічні постійно рухались. Їх ні в якому разі не можна ставити в чергу, як це робили на пострадянському просторі. Бо під час найменшої паузи дитина втрачає інтерес, починає шукати очима маму, може захотіти печива». Тому ми активно використовуємо квачики, естафетки, стрибання почергово на одній-другій та двох ногах одночасно. Бо ж коли є постійний рух – є правильна затрата енергії, і це однозначно піде на користь.
- Зараз футбол, гандбол, баскетбол та інші ігрові види дуже помолодшали. Як не зашкодити формуванню організму?
- Тут уже індивідуально – не можна до всіх застосовувати однакові вимоги. Передовсім ми дивимося в якому стані до нас дитина приходить. Якщо хлопчик розвинений, у нього правильно складений скелет, то йому можна вже потихеньку працювати з м’ячем. Звісно, ні про які фінти чи жонглювання не йдеться – елементарна зупинка, скажімо, зовнішньою чи внутрішньою частиною стопи. А якщо у дитини не в достатній мірі розвинена координація, він може бути високий чи не так складені ніжки, то тоді тренер уже більше працює над розвитком.
- Скільки дітей тренується у вас? Скільки часу триває одне заняття і як часто?
- Зараз група «Джуніор» налічує до тридцяти діток. Працює з ними надзвичайно позитивний молодий тренер Роман Козак, якого дітки просто обожнюють. Тренування триває одну годину та відбувається тричі на тиждень – вівторок, четвер та субота. У вівторок і четвер тренер та його помічник акцентують увагу на вправах, а субота – це суто ігровий день. Із жовтня до квітня займаються у спортивному залі комплексу «Адреналін», а щойно в квітні починає посміхатися сонечко, переходять на наш майданчик, що на вулиці Чорновола.
- Часто ті дітки, наче курчатка – порозбігаються хто куди, комусь шнурівку зав’язати, комусь штанці підтягнути…
- Безумовно, що є таке (Посміхається. – Авт.). Але ж це надзвичайно приємна для тренера процедура, ні в якому разі не обтяжувальна. Я вважаю, що емоції від того, що ти шнурівку дитині зав’яжеш чи підтягнеш шортики, суцільно позитивні, навіть лікувальні. Бо ж поки йому шнуруєш кедика, то він таке слово чи словосполучення може видати, над яким потім півдня смієшся. Батьки, які стежать за тренуванням, також отримують ні з чим незрівнянний заряд адреналіну. Бо дитина – то перш за все їхня кровинка, і часто складається враження, що вони разом із дітьми ту чи іншу вправу виконують.
- Зрозуміло, що говорити про якісь глобальні досягнення команди малят безглуздо. Які основні точкові цілі ставите перед групою «Джуніор»?
- У першу чергу – координація. Вкотре наголошую на цьому, бо для розвитку здорової дитини то чи найголовніший чинник. Це важливо під час набору до постійних тренерів, підготовки до подальших виступів та змагань. Скажімо, 2011 рік народження вже грає в дитячій футзальній лізі. Також невдовзі всі вікові групи ДЮФК «Адреналін», починаючи з 2011-го (і старші), їдуть на традиційний турнір святого Миколая до польського міста Замость. Тому «Джуніор» 2012-2013 років народження – поїдуть туди через рік. Це і є їхня ціль. Словом, змагань як всеукраїнських, так і міжнародних, вистачає, тож є куди рухатись, щоб прославляти своїх батьків, свій клуб і своє рідне місто та область. Тому запрошуємо у команду Junior.
