Цей тренер прийняв команду Першої ліги ДЮФЛ України «Адреналін» U-15, не бачачи жодної офіційної гри цього колективу восени. У спадок наставникові перейшло восьме місце в групі (з одинадцяти), проте вже у товариських міжсезонних поєдинках п’ятнадцятирічні «адреналінівці» постали зовсім іншою дружиною – вигравали в тих суперників, яким до цього лише програвали.
На які цілі налаштовується новий коуч? Про це ми й розпитали у Дмитра Трефіловського.
- Ви отримали команду «Адреналін» U-15 вже по ходу сезону. Що намагалися та намагаєтеся змінити насамперед?
- Першочергово хотілося підтягнути рівень технічної майстерності гравців, визначитися з позиціями футболістів на полі. Також намагався підказати певні тактичні моменти. Крім того, запевнити наших юнаків, що вони такі самі футболісти, як і всі, що вони вміють грати у футбол не гірше за інших. Словом, додати впевненості у собі.
- Чи відповідає займане місце в таблиці реальному потенціалу команди? Охарактеризуйте потенціал свого колективу.
- На жаль, я не бачив восени ігор команди в реальному часі (дивився тільки відео), але поспілкувавшись із гравцями, дізнався – на яких позиціях вони грали та на яких позиціях вони себе бачать у команді. Деяких футболістів я бачу в інших амплуа, ніж вони грали. Радий, що хлопці з розумінням поставилися до цього і намагаються прислухатися до моїх вимог. Потенціал? Так, безумовно, що товариські й контрольні ігри показали – прогрес є, проте тільки офіційні змагання продемонструють реальну картину.
- На який підсумок сподіваєтеся на фініші Першої ліги ДЮФЛ України?
- Переконаний, що команда перебуває не на своєму місці в турнірній таблиці. Восени втратили дуже багато очок, тому розраховувати на те, що будемо боротися за вихід у фінальну частину, – на жаль, не доводиться. Проте на цьому етапі розвитку клубу це не головне. Потрібно, щоб хлопці не боялися грати у футбол та отримували від цього задоволення. Тоді перемоги будуть попереду.
- Ви сам гравець, арбітр та тренер. Що є найважчим у тренувальному процесі та виступах гравців саме юнацької вікової категорії?
- Найбільш основне – підлаштувати свій розклад. Якщо дитина хоче чогось добитися у спорті, необхідно дуже багато приділяти цьому уваги. Футбол не любить ледарів. Одних тренувань у команді мало. Діти, на превеликий жаль, забули, що таке дворовий футбол.
У той же час не треба забувати про навчання. Нині дуже багато дітей займаються додатково з репетиторами, тож необхідно планувати свій час так, щоб усе встигати. Через ці причини діти можуть пропускати тренування. А тренерові надзвичайно важко працювати з командою, коли не всі є на занятті. Адже там відпрацьовуються різні ігрові ситуації, проводиться постійна робота над покращенням технічної майстерності, тому кожен попуск – це крок назад.
- Які дитячо-юнацькі команди України вважаєте прикладом структури?
- Ніколи про це не думав. Вважаю, що будь-який тренер хоче працювати в ідеальних умовах – щоб були тренувальні поля відмінної якості, роздягальні, м’ячі, інвентар для тренувань і інше. Прикладом може бути та команда, яка має всі ці умови для роботи, яка поважає роботу дитячого тренера, яка має вертикаль розвитку від дитячого до професійного футболу, яка може мотивувати дітей та їхніх батьків бути вірними клубу.
