Зізнаймося, не може бути той чи інший район області однаково сильним у всіх видах спорту, галузях промисловості чи народній самодіяльній творчості. І це нормально, коли на всю Україну гримлять, скажімо, аматорський народний ВІА „Крименя” зі Старовижівщини, сільськогосподарське підприємство з Угринова, дитячий футбол з Володимира, пляжний гандбол з Луцька, дитячий бокс – з Горохова....
В уяві тих, хто, як кажуть, у футбольній темі, до когорти найсильніших зажди входили Ківерці. І не тому, що є географічним сусідою обласного центру, а тим, яке ставлення у самих ківерчан було (чи є?) до футболу. Містечко завжди жило „півкою ножною”.
Населений пункт хоч і невеликий та штучно збудований разом із залізничною станцією в 1870 році, але доволі спортивний, бо в ньому дуже часто проводяться різні змагання районного та обласного рівня (про міські та шкільні - взагалі мовчимо), вже третій рік функціонує Асоціація дворового футболу, яка дає можливість усім охочим прихильникам футболу брати участь у цікавих баталіях.
Однак, попри загальну любов до Ківерець-футбольних, є дещо, що вразило до глибини душі. Здебільшого місцеві хлопчаки ганяють круглого на штучному майданчику, який у свій час був збудований за підтримки Григорія Суркіса - чи то за кошт Федерації футболу України чи за гроші УЕФА. Але ж нам, волинянам, байдуже – головне, що з’явилося якісне покриття (на той час). Проте ніщо не вічне. Надто те, яким постійно користуються.
Ківецівський вболівальник Олег розповідає, що й сам ганяє плямистого тут, і дітей із секції там бачить:
„На самому майданчику час від часу проводився косметичний ремонт, а от покриття від самого початку не змінювали, - розповідає прихильник гри мільйонів. - Голова Асоціації дворового футболу Микола Озюк та голова Ківерцівської районої федерації футболу Юрій Ващук неодноразово зверталися за підтримкою до місцевої влади, але вже майже рік їх лише годують обіцянками, приправленими спецією під смачним йменням „пізніше”. Дуже прикро на це дивитися – коли молодь дійсно хоче займатися маленьким футболом, а підтримки від влади зовсім немає”.
І справді, коли побачили наяву стан майданчика, то жахнулися. Та там реально треба заборонити грати, бо ризик отримання травми надзвичайно великий. Хочеться вірити, що активні футбольні діячі краю таки зможуть достукатися можновладців району задовго до наступних виборів. Чи, не дай Боже, до серйозного каліцтва когось із тих, хто захопиться грою і захоче в карколомному стрибку дістати м’яч... І тоді той стрибок може стати карколомним у всіх значеннях цього слова.
Василь МИКИТЕНКО, Орест ГОЛІНДЕРСЬКИЙ
спеціально для „ВолиньSport”, м. Ківерці
Фото: „ВолиньSport”
