Недільного сонячного ранку почались баталії на кубок обласного центру з безофсайдного футболу. Оскільки охочих учасників заявилося тільки шестеро, то було вирішено провести два чвертьфінали, а дві команди ("Магніт" та "40-ий") отримали право на півфінал.
Першими на штучний майданчик вийшли, либонь, колективи із найдовшими назвами - «Ніко-Ветеран-Лучеськ» та «ДЮСШ №2-ЛСТМ №536». Традиційні спортивні газетні рубрики стовідсотково написали б, що цей матч – то протистояння швидкої юності та мудрого досвіду. І як не кумедно, однак вийшло саме так. Хоча з одним АЛЕ.
Якщо споглядати було за протистоянням здалеку й не бачити габаритів гравців, то важко було сказати – де ветеран, а де спортшкола. І це не камінь у вікно ДЮСШ №2, а радше комплімент «Лучеську» - досвід ввімкнув таку ж швидкість, як і молодь, лише в кінцеві секунди юнаки перебігали ветеранів. Тому заслужена перемога «НІКО» 4:2.
Друга 1/4-та між «Марадо» та «Бренд-Груп» спочатку глядачів тільки збивала з пантелику та злегка дратувала. А кого не розхвилює те, що обидві команди не можуть зробити більше двох точних пасів впродовж майже 20-ти хвилин?
Але навіть в такій хаотично-рівній грі у центрі поля «марадони» примудрились «зняти відсотки». Справжній кураж впіймав Володимир Журибіда, який, наче Дієго Армандо в найкращі роки, впіймав круглого на груди і, не давши йому опуститись, зарядив метрів з 15-ти у ближній кут (1:0). Буквально через мить, той-таки Володимир опинився в потрібний момент в потрібному місці, і, при доволі середньому зрості, виграв повітря як у захисників, так у кіпера (2:0).
А що ж «брендівці»? Не можна сказати, що вони безапеляційно капітулювали. Ні, навіть територіальної переваги «Марадо» особливо не мав. Однак склалося враження, що гравці «синьо-білих» бачаться лише раз в тиждень на іграх. Усі паси, прийоми та удари – не вдавалися. Тому й забити за таких умов – то хіба Коперфілдом бути. А пропустити - пропустили (3:0).
Тож далі пройшли «НІКО-Ветеран-Лучеськ» та «Марадо».
