Ця мила, симпатична дівчина виглядає як справжня модель. Юля Дударчук із села Мельники Шацького району має таку зовнішність, з якою тільки виходити на світові подіуми, але підкорює чоловічі серця зовсім іншим – так майстерно грає у футбол, що вийшла на міжнародний рівень. Як це вдалося звичайній дівчині з поліського села? Це з'ясовував всеукраїнський тижневик "Вісник+К".
А все почалося у дитинстві. Юля, на відміну від більшості однокласниць, полюбляла з хлопчаками ганяти м’яча. «Подруги не розуміли мого захоплення і частенько підколювали мене, – сміється дівчина. – Але я так тішилася, коли вдавалося обвести хлопців, відібрати м’яча та забити гол! Азарт гри дуже захоплює». Спостерігаючи, як вправно учениця працює з м’ячем, вчитель фізкультури Юрій Дударчук, до речі, рідний дядько дівчини, вирішив залучити її в команду на рівні з хлопцями. Побачивши, що вона має хороший прицільний удар, впевнено бере на себе гру та частенько приносить перемоги своїй команді, Юрій Сергійович запропонував Юлі займатися більш професійно. І дівчина записалася у футбольну секцію Шацької ДЮСШ до тренера Володимира Курбая, який вже у ті роки готував юних зірок. Він одразу розгледів у ній особливий талант і пророкував велике майбутнє. Не помилився.
Спочатку Юля на рівні з хлопцями брала участь у районних, потім обласних змаганнях з футзалу (футбол на маленькому полі, а у команді п’ятеро гравців). Згодом виступала за область на всеукраїнських чемпіонатах. А потім, за порадою тренера, поїхала навчатися у спортивний інтернат у Полтаву. Хоч мамі й непросто було відпускати донечку так далеко від дому, але з вибором дитини не сперечалася, бачила, що футбол для неї – це все. У 16 років Юля стала кандидатом у майстри спорту. Грала на позиції форварда у жіночій футбольній команді «Ніка», яка є десятикратним чемпіоном України, володарем кубка світу серед клубних команд, срібним призером Міжнародного турніру з футзалу серед жіночих студентських команд. Дівчину помітили і запросили грати за збірну України з футзалу. Вона добре показала себе у товариських матчах з Італією та Росією. А у грі зі збірною Словаччини забила три голи! Спілкуючись з Юлею, цікавлюся, як хлопці ставляться до її захоплення?
– Колись це було незвично. А зараз жіночий футбол набирає популярності, тож уже ніхто особливо не дивується, – усміхається.
– Які твої найбільші досягнення у цьому виді спорту?
– Цьогоріч ми стали срібними призерами світової першості серед студентських команд, яка проходила у Казахстані, – розповідає. – Також ми увійшли до четвірки кращих збірних, які зіграють на Євро-2019 у Португалії. Будемо націлюватися на золото.
Нині Юля – майстер спорту. Дівчина радіє своїм хорошим результатам, але водночас шкодує, що через постійні поїздки, тренування рідко буває у рідному селі. Хоча близькі люди постійно підтримують і вірять в неї. До речі, дослідивши сімейний родовід, Юля виявила, що по материній лінії у них були свої футбольні зірки, які виступали на сільських та районних змаганнях. Молодший брат Юрій та сестра Олена теж люблять футбол.
– Без цієї гри я не уявляю свого життя, – зізнається наша землячка. – І після закінчення Полтавського національного педагогічного університету планую бути тренером, бо й далі бачу себе лише у футболі. Моїм кумиром є Зузана Лайт. Я вболіваю за жіночий «Манчестер Сіті» і сподіваюсь, що колись у жіночого футболу буде стільки ж фанатів, як і у чоловічого.
Руслана ТАТАРИН, Волинська область
