Не тільки футбольні вболівальники, а всі волиняни безумовно пишаються своїми земляками, які здобувають славу для рідного краю. Без сумніву, до таких козаків зараховують Тараса Михалика з Любешова, Артема Федецького, В’ячеслава Шевчука із Луцька. Прикро лише, що згадуємо про земляків тільки тоді, коли вони досягнуть найбільших успіхів. Інколи навіть і не знаємо, що хлопець із сусіднього села виступає за якийсь із грандів українського футболу. Дещо подібна історія в Андрія Тотовицького з Рівненщини, про якого нам розповіла його мама Надія, яка працює поштаркою.
– Мій син закінчив у рідному селі всього сім класів і якимось дивом його помітили селекціонери Київського інтернату спортивного профілю, який називається РВУФК, – пригадує жінка. – Можливо, він приглянувся саме фізичними даними, адже уже сьогодні його зріст дорівнює 187 сантиметрам. А через кілька років він уже був у донецькому «Шахтарі».
– Та все дуже просто, – продовжує розмову Андрій. – Ми («Динамо». – Авт.) грали фінальну частину дитячо-юнацької футбольної ліги в Нікополі, там мене побачили скаути «гірників». Моя гра їм сподобалася, вони запропонували переїхати в Донецьк. Я добре порадився з батьками, і разом вирішили, що таке продовження кар’єри буде більш вдалим, ніж у Києві. Як показало сьогодення, мій вибір був правильним (посміхається. – Авт.).
Нині Андрій Тотовицький виступає за дублювальний склад чемпіонів України й має вдосталь пропозицій для переходу в інші клуби, але головний тренер Мірча Луческу вперто його не відпускає навіть в оренду, оскільки був момент, коли коуч, підійшовши до юного півзахисника, сказав: «От побачиш, я зроблю із тебе великого футболіста». Так, молодий рівнянин їздить на всі збори з основним складом «Шахтаря», а його батьки дивляться матчі з участю сина в прямих трансляціях по інтернету.
Мама зізналася, що якось спостерігала за матчем проти луцької «Волині» і стався момент, коли волиняни вийшли вперед, то вона аж втратила свідомість. Однак як тільки син приїздить у рідне село Кричильськ, що в Сарненському районі, то сповна неньці віддячує. Одягає форму донецького «Шахтаря», бере на плече поштову сумку й нумо розносити листи і газети по домівках адресатів. Ото вже й потіха місцевим шанувальникам «гірників». Розпитують про мікроклімат у команді – чи бува не підхопив хто з футболістів «зіркової» хвороби, про методику тренувань у Мірчи Луческу, та навіть про Ахметова. На всі запитання годі відповісти. Тому Андрій повертається з «роботи» не в обід, а аж під вечір!
Сьогодні мама Надія й тато Олександр ні краплини не шкодують, що їхній син перейшов із київського «Динамо» в донецький «Шахтар». Тим паче, як розповів сам Андрій, стосунки із динамівцями й надалі хороші, оскільки всі розуміють, що передбачити розвиток футбольної кар’єри годі. Хлопця використовують на двох позиціях – центрального півзахисника або лівого нападника. Щодо того, що хтось у команді зловив зірочку – й мови нема, адже найкращими друзями та наставниками юнака є Даріо Срна й Тарас Степаненко, які, коли потрібно, підкажуть та підтримають. Що ж, будемо сподіватися, що через кілька років уся Рівненська область, дивлячись матчі Ліги чемпіонів та національної збірної України, перед телевізором безтямно кричатимуть: «О, це ж наш Андрій гол забив»!
Уже зараз Тотовицький захищає кольори "Іллічівця", й Микола Павлов досить впевнено довіряє рівнянину місце в основному складі.
Андрій Собуцький
фото: shakhtar.com, http://vk.com/andrey_totovitskiy_8
