Футбольна Маневиччина разом із Горохівщиною й Луцьким районом справедливо входить до трійки найкращих як за кількістю, так і за якістю команд та проведених змагань. У різних кубкових турнірах її представник зі Старого Чорторийська відбирав золоті нагороди в кращих команд Волині й Рівненщини. А «Оконськ» на правах чемпіона області виграв першість України  Асоціації дворового футболу в Києві. Також саме в цьому районі  проводиться регулярний чемпіонат серед дітей! У чому ж секрет успішності саме цього району? Про це і не тільки ми поспілкувалися з керманичем районної федерації футболу, очільником районного ФСТ «Колос» Михайлом Бонгарем.

 

 

- Ви – уродженець Закарпаття. Як опинилися в поліських краях?

 

- На зорі дев’яностих років минулого століття, за специфікою діяльності (кооператив із будівельно-оздоблювальних робіт та послуг), запросив на Волинь мій товариш і я опинився на Любешівщині. Через деякий період перебрався на Маневиччину – Старосілля, де прожив майже три роки. Та Доля невблаганно зводила мене з Маневичами, і в 1994 році я, зазнавши змін в особистому житті, осів у райцентрі. Займався бізнесом, грав в… шахи. У 2003 році зайняв ІІІ місце в чемпіонаті Волині (до чемпіонства дещиці не вистачило). До речі, цікавий факт – протягом трьох років поспіль в обласних першостях вигравав у гранда Волині з шахів – Василя Неділька! У лютому 2007 року став головою районної організації ВФСТ «Колос», а з лютого 2016 року ще й головою районної Федерації футболу.

 

- Як вам вдалося запровадити успішну модель районної футбольної структури?

 

- Перший рік у деяких командах було багато гравців з інших районів, а, приміром, Костюхнівка взагалі на матчі привозила по дев`ять гравців кузнецовського (варашівського) «Ізотопа». З наступного року ввели ліміт на легіонерів. Перші роки роботи вишукував систему проведення чемпіонату, яка сприяла б кращому розвитку футболу в районі. І з 2010 року запровадив проведення першості у двох лігах. Всі ці роки займався організацією різноманітних змагань із футболу. Проведення Чемпіонату в двох лігах (вища та перша) однозначно сприяло ефективнішому росту професійності як окремих гравців, так і команд в цілому.  Дві ліги піднімають конкуренцію команд та роблять змагання набагато привабливішими, що, в свою чергу, привертає до футболу значно більше вболівальників та спонсорів команд.

 

- З якими труднощами зіткнулися, запроваджуючи нові принципи?

 

-  Хто хоче зробити – шукає можливості, хто не хоче – причину! Все нове, як правило, сприймається з деякою недовірою, побоюваннями. Через що й головна наша приказка «Аби не гірше». Та, певне, в першу чергу далася взнаки риса мого характеру – задумане перетворювати в реальність. Наполегливість у здійсненні задуманого, підтверджена належною мотивацією.  Тим паче, що в тогочасному районному чемпіонаті деяким командам ставало нуднувато в плані конкуренції. І буквально за рік-другий всі впевнилися в правильності прийнятих рішень.

 

- У вас один із небагатьох районів, де грають регулярну юнацьку першість. Розкажіть детальніше про це.

 

-  Дуже шкода, що Волинь чи не єдина область західного регіону країни, де чемпіонати районів проводяться без участі дублюючих складів. Участь дитячо-юнацьких команд у першості району, поза  всіляким сумнівом, є одним з найбільших досягнень нашого районного футболу. І саме ця моя ідея, ще років з п’ять назад, відчула величезний спротив в першу чергу від людей, які, на той час керували футболом – головою районної федерації футболу (він же начальник відділу освіти райдержадміністрації) та начальником молоді та спорту все тієї ж РДА. Люди, які звикли до вказівок «зверху», і, яким не властиво додуматися до чогось вартого самим. В 2016 році, ставши головою районної федерації футболу, мені вдалося переконати членів виконкому в необхідності даного нововведення. У травні організували одноденний турнір чотирьох команд, після чого провели розіграш Кубка району серед восьми команд з фіналом, проведеним безпосередньо перед фіналом дорослих команд. Тоді ж провели чемпіонат в одне коло (друге коло серед дорослих складів). А вже цього року у вищій лізі провели повноцінний чемпіонат, де перед матчем дорослих складів грали дублери. Близько 200 дітей щонеділі  брали участь у матчах чемпіонату – це ж чудово! В наступному році є задум нарівні з вищою лігою, проводити змагання дублерів і серед команд першої ліги.   Дітей в районах, які бажають грати у футбол, є багато! Завдання дорослих полягає в тому, щоб всіляко сприяти молодому поколінню повноцінно займатися улюбленим видом спорту!

 

-  Які ще турніри проводите?

 

-  Маємо регулярні 1-2-денні змагання. У квітні в селі Гута Лісівська проводиться турнір пам`яті воїна-афганця Суліковського, а в жовтні в селі Боровичі турнір пам`яті воїна-афганця  Мандзюка. Традиційно беруть участь чотири–шість команд. До професійних свят та до днів села проводяться турніри з міні-футболу в Прилісному, Городку, Оконську й Старому Чорторийську.  У січні-лютому, до старту обласних змагань,  організовуємо відкритий чемпіонат району з футзалу, де зазвичай бере участь до півтора десятка команд. Часто в цих змаганнях беруть участь команди з Любешова та Вараша (Кузнецовська).

 

- Знаємо, що ваша федерація ввела цікаві номінації за підсумками сезону.

 

- Є таке (посміхається. – Авт.). Для більшої популяризації футболу районною федерацією запроваджено чимало номінацій для тріумфаторів чемпіонату, як у командному, так і в особистому заліках. Крім традиційних – кубка команді, медалей-дипломів гравцям та командам-призерам чемпіонату, проводимо відзначення «Кращого бомбардира» та «Кращого гравця» чемпіонату серед команд дорослих та молодіжних складів, «Кращого арбітра». Цього року запроваджені ще декілька номінацій – «Гроза авторитетів» (за більшу кількість очок, набраних проти призерів чемпіонату), «Агресивного гостя» ( за більшу кількість очок, набраних командою на виїзді), «Разом - сила» (за більшу кількість очок, набраних основним та дублюючим складами команд), «Династія Чемпіонів» ( нагороджується тандем – батько та син, які одночасно грають за одну команду.

 

- У чому секрет унікальності ФК «Стир», який в кубкових турнірах перемагав чемпіонів Волині й Рівненщини – ЛСТМ-536 та ОДЕК?

 

-  Команда «Стир» створилась не в одночас, а добрих років зо шість ішла до мети -  награвався  склад, підбиралися відповідні виконавці, «відшліфовувався» характер команди в конкуренції районних змагань. Прикметно, що свої перші успіхи на обласній ниві змагань (чемпіони та володарі Кубка облради ВФСТ «Колос», тим більше – тріумф у Лізі Чемпіонів Волині) здобувалися суто вихованцями районного футболу! Хороші фізичні кондиції, властивість сконцентруватися на гру проти сильного суперника, гра до фінального свистка – це з позитиву команди. А негативом є дещо поблажливе ставлення до слабшого суперника. По своєму духу команда «Стир» є своєрідною кубковою командою, що й виходить з вищенаведеного.

                                                                                                                        

- Ваші сини також працюють на розвиток футбольної галузі?

 

-  У свій час я грав у чемпіонаті Закарпатської області, чемпіонаті Хустського району та, на жаль,  через особисту сімейну трагедію мені довелось дуже рано завершити свою активну футбольну кар’єру… Доля подарувала мені двох синів! Азами футболу, як і багато їх однолітків, оволодівали, ганяючи смугастого в біль-менш вільну хвилину. Пробували свої сили на рівні раннього аматорства, та подальшого футбольного росту не дійшли. Старший син вже має власну сім`ю, де підростають два хлопчики. То ж маю надію, що футбольна династія матиме продовження, тим паче, що старший внук є одним з провідних гравців місцевої дитячої команди, яка не без успіху грає в чемпіонаті дитячо-юнацької футбольної ліги Закарпаття серед найменшої вікової категорії.

 

На матчах чемпіонату Маневицького району завжди ніде яблуку впасти