Нападник луцької «Волині» Віталій Пономар, який приєднався до команди перед нинішнім сезоном, поспілкувався з клубною пресслужбою.
Віталію, ну по-перше, скажи, які враження були після голів «Поділлю» та «Кременю», адже досить довго не міг забити за нас в офіційних матчах?
Дійсно, для нападника важливо забивати голи та приносити команді перемоги. Я дуже переживав за те, що довго не міг забити. Тепер це вийшло – спочатку в Кубку, потім у чемпіонаті. Тому треба покращувати статистику, однак найголовніше – допомагати команді.
Початок чемпіонату виявився важким для усієї команди, і для тебе також?
Так, складнувато ми стартували у чемпіонаті. Однак нічого не втрачено, завдання у нас стоїть вийти до Прем’єр-ліги, а дистанція ще довга попереду, тому думаю, що ми зможемо все надолужити.
Очікували, що така конкуренція буде у Першій лізі?
Так, звісно. І бачимо те, що не всі, але більшість команд і самі не грають, і тобі не дають. Тому дуже складно. Утім, ми продовжуємо грати свою гру, не підлаштовуємося ні під кого, тому я думаю, що результати будуть.
Як взагалі у тебе з’явився варіант з «Волинню»?
Після завершення контракту з «Олександрією» мені особисто зателефонував Андрій Богданович Тлумак, у нас були довгі переговори і я погодився перейти. По-перше, було приємно, що зацікавлений саме головний тренер – і тому я перейшов до «Волині».
Чи не довелося відкинути якісь пропозиції з Прем’єр-ліги чи з-за кордону?
Зараз уже про це немає сенсу говорити, тому що я гравець ФК «Волинь». Зараз я дуже задоволений тим, що тут знаходжусь і буду допомагати команді вирішити завдання підвищення у класі.
Як взагалі на горизонті життя з’явився футбол?
Як зазвичай – у дворі бігали футбол, дуже подобалося, і більше уваги приділяв футболу, а не навчанню. І коли був вибір між футболом і навчанням, я вибрав перше, тому що це гра номер один, і тепер я радий, що я – футболіст.
Хто був прикладом для наслідування?
Для мене – Шевченко. Мені подобалася його гра, особливо коли він грав у «Мілані». Завжди купував журнал «Футбол», і там було великим шрифтом написано, коли Шевченко забивав. Я тішився за нього ,а він надихав мене, тим більше, що він якраз нападник, тож я брав з нього приклад.
А зараз є хтось із колег-футболістів, чия гра подобається?
Так. Наприклад, уже протягом багатьох років мені подобається гра Луїса Суареса. При цьому є багато нападників високого класу, однак мені більш за всіх до вподоби саме Суарес.
Ти себе найкомфортніше почуваєш саме на позиції класичного форварда?
Мабуть, класичним. Я грав і правого, і лівого, і відтягнутого форварда, і були сезони, де я добре справлявся з цими ролями. Зараз більше класичного нападника граю, тому там себе найкраще почуваю.
Розкажи про період у «Шахтарі-2». Далеко був від шансу в основі?
Було дуже складно. Тоді команду тренував Луческу. Можливо, я не скористався своїм шансом, хоча їх особливо не давали. Коли грав за «Шахтар-3», забивав по півтора десятка голів, однак тоді була дуже сильна команда у «Шахтаря», у яку складно було потрапити. Зараз уже тішить, що хлопцям, які довго грали на молодіжному рівні, дають шанс і вони ним користаються, а на той час було складно туди потрапити.
Ти був чемпіоном Першої ліги у складі «Олександрії». Можеш порівняти ту Першу лігу з цією, що зараз?
На даний момент Перша ліга сильніша. Тоді ми дуже добре стартували, були головними фаворитами Першої ліги, мали гарний склад. Я думаю, зараз Перша ліга набагато сильніша.
Торік були бронзові медалі чемпіонату України. Наскільки це важливе досягнення було для тебе та клубу?
Для клубу це, звичайно, дуже круто, адже команда зі скромного райцентру, де таких досягнень ще не було. Ну і, звичайно ж, для мене також це дуже велике досягнення – посісти третє місце і бути бронзовим призером чемпіонату України.
Зараз трохи інший рівень і треба буде боротися за потрапляння туди, де ти грав декілька років. Відчуваєш себе готовим?
Так, звичайно. Можна сказати, що це своєрідне перезавантаження, щоб знову повернутися туди, грати з найкращими командами України. Тому, звичайно, і мета, і бажання – не тільки у мене, а й в усієї команди – тільки потрапити туди.
Чи встиг уже потоваришувати з командою, звикнути до стилю гри?
Так, проблем узагалі не було, як і адаптації. З першого тренування все пояснили, колектив хороший, веселий, дружний, завжди допомагає як на полі так і за його межами. Тому ніякого часу, щоб адаптуватися, мені не було потрібно.
Як працюється із Андрієм Тлумаком та нашим тренерським штабом?
Прекрасно працюємо, адже той футбол, який він хоче привити команді, мені дуже подобається. Це не «бий-біжи», це гра через пас, це агресія попереду, багато працюю, щоб завжди бути біля чужих воріт та атакувати. Це дуже подобається, тому що не треба багато відсиджуватися, по півгодини бігати та відбирати м’ячі, а потім шукати сили на атаку. Мені подобається.
В останньому матчі проти «Інгульця» голів не було, однак нічия проти конкурентів на виїзді – це ж непоганий результат?
В принципі, так, хоча ми їхали туди за перемогою. Гра була така, до першого гола. Думаю, якби ми забили, то вже цю гру не відпустили б. В принципі, одне очко – це непогано на виїзді, хоча ми розраховували на три. Ось зараз будемо в домашній грі будемо виходити за трьома очками.
Наскільки далеко готовий зайти із «Волинню»?
Все просто – посісти першу сходинку в Першій лізі і вдало виступити у Прем’єр-лізі.
