До маршу обидві сторони ультрас готувались ще заздалегідь. Місцем зустрічі було обрано Замкову площу, звідки хода й почала рухатись після того, як заспівали "Ще не вмерла УКРАЇНИ..". Саме після закінчення гімну й почалося це видовище. Крокуючи запланованим маршрутом, лучани не раз вигукували "Дніпропетровськ!!!", показуючи тим самим єдність двох команд.
До слова, на марші були присутні не лише ультрас "Дніпра" й "Волині", а й представники інших команд. Довелося поспілкуватись з фанатами фк "Дніпро" (Черкаси), які лише недавно вибили для свого міста футбольну команду. Вони були враженні масштабністю цього футбольного свята і навіть здивувалися коли почули, що це ще не вся частина ультрас.
Під час маршу були заборонені вибухо-піротехнічні засоби, хоча й без них піротехніки вистачало. Досить багато було димових шашок і фаєрів, які додавали ще більше емоцій.
Ультрас не раз зупинялись й вигукували славнозвісне "ла-ла-ла". Напевно, ця кричалка у них виходила найкраще)). Також не забули й про те, що субота була Днем десантників, й криками ’’вдв’’ декілька раз вітали військовиків-каратистів-парашутистів)
Щодо атмосфери, яка панувала всередині юрби, то якщо коротко в двох словах то це дійсно було шикарно. Це відчуття коли ти йдеш з людьми, які живуть у зовсім іншій стороні твоєї держави, й вигукуєш разом з ними "схід і захід – разом" або "одна єдина соборна Україна", то напевно не передати ніякими лексико-вербальними засобами..
Просто потрібно опинитись серед цих молодиків й особисто відчути на собі всі ці емоції. Лише тоді, коли ти зірвав голос, обливався потом і твоя футболка була із запахом селітри (саме її використовують у створенні димових шашок), а на руці тріпотів червоно-білий шарф, ти розумієш, що це не просто шарф, а дещо більше.. Що цей шарф став частинкою тебе так, як і ти став частинкою цього дійства.. То тільки тоді відчувається вся сила цього маршу.
Люди, які спостерігали за цим святом, знімали все на телефони й аплодували з вигуками ’’молодці’’. Найбільше людей вразило коли вся ця маса як один почали вигукувати ‘’о, Україно, о, люба Ненько, тобі вірненько присягнем! Серця кров і любов все тобі віддам у боротьбі за Україну і її волю, за честь, за славу за народ!’’. У той момент аж мурашки бігали по шкірі.. А кількість адреналіну і патріотизму в крові зашкалювала)
Знаєте, коли подивишся на цих людей, у яких в очах є та іскра з якої починається все, то здається що Нашій Батьківщині нічого боятись з такими хлопцями й дівчатами, які справді є гордістю нації. Адже як казав Бандера, ніщо не зупинить ідею, час якої настав.
Артур КОСЮР, спеціально для "ВолиньSport"
