Минуло понад 100 днів після того, як відомого молодого мецената, спортивного функціонера, депутата Луцької районної ради Олександра Бляшука було обрано на посаду голови Федерації футболу Луцького району. За цей час було розіграно два фантастичні трофеї та стартував чемпіонат у двох лігах. Стартував потужно й непередбачувано.

 

 

«ВолиньSport» вирішив розпитати в керманича районного футболу про враження та ймовірні труднощі.

 

 

 - Олександре, як сталося, що зважилися очолити ФФЛР?

 

 - Якщо відверто, то запропонував це зробити тодішній голова Сергій Скиданюк. Він сказав: «Ти підтримуєш футбол та команди, добиваєшся виділень коштів через районну раду». Я відповів, що готовий до цього якщо він піде зі мною. Обговорили це питання з усіма представниками команд, які на конференції  мою кандидатуру одноголосно підтримали. 

 

 

 - Пройшло понад 100 днів з дня призначення. Перші враження, перші труднощі…

 

 - Думав, що буде набагато легше (Сміється. – Авт.). Питань спірних багато, але вирішуємо в нормальному руслі. Чи не кожна гра – то є дербі. А я ж так само ще й президент клубу «Лище».

Але наголошу, що федерація працювала останні роки гарно. Рівень команд уже тоді був обласним, а це заслуга передовсім напрацювань Скиданюка. Тож було обрано заступником Сергія, а  також  ще двох фанатично закоханих  у футбольну справу людей – Валерія Міщука та Олексія Мельника. Я не зможу осилити роботу зі суддями, а от переконати сільських голів впорядкувати поле чи вибити певний бюджет під якусь ініціативу – це моє.

 

 - У попереднього голови не надто складалося  з ФФВ. Як у вас?

 

 - Із Віталієм Кварцяним зустріч ще не відбулася. На жаль, наше спільне інтерв’ю на каналі «Аверс» не відбулося з об’єктивних причин. Проте я мав зустріч із Василем Кохановським, з яким ми порозумілися однозначно. Я  вже відправив їм фінансові звіти, і почалася співпраця. Дякую ФФВ, що вже поступило 1500 гривень й надалі щомісяця така сума запланована. Тож усе добре, а наша розмова з Кварцяним, думаю, не за горами.

 

 

 - Поговорімо про арбітраж.

 

 - По суддях є великі проблеми, не криюся. Важко серед арбітрів знайти серединку, бо є або дуже високої кваліфікації, або ж навпаки – низької. А зараз всі мають камери та потім розбирають відео, нічого не приховаєш. Обговорювали разом із заступниками, щоб організувати якийсь цикл тренінгів для  рефері. І я точно знаю, що шукатиму додаткові можливості це втілити. Я мрію мати  суто в Луцькому районі 4-5 власних  арбітрів, а не позичати їх в Луцька чи Ківерець.

 

 

 - Легіонери – то плюс  чи мінус?

 

 - Ми маємо вже 8-9 команд, де благоустрій футбольний споруд обласного рівня.  Так склалося тому, що вже навіть тут у нас є спортивний принцип – не впасти один перед один лицем у багнюку. Клас гри також надзвичайно високий в тому числі завдяки збільшенню легіонерів. У нас зараз  може одночасно бути на полі 5 гравців із паспортом ненашого району, а в заявці – 7. Вони додають грі динаміки, видовищності та якості. Зрозумійте, я тільки за місцевих гравців, але доволі часто їх просто нема в потрібній кількості, щоб витягнути сезон з 18 ігор. І тоді починаються проблеми. Своєю молоддю можна зіграти, для прикладу, в першій лізі, яка для цього й призначена.

 

 

 - Запорукою розвитку футболу є юнацька першість. Чи є доцільність у вас її впроваджувати, зважаючи на велику кількість юнацьких ліг в області та Луцьку?

 

 - За ці 100 днів не готовий відповісти категорично. Хоче першість дублерів – то завжди круто, то завжди рівень. Але чи це можливо? От в моїй команді в заявці 6 дублерів. В інших подібна ситуація. Тим паче, справді, що в Луцьку та області достатня кількість юнацьких ліг із футболу й футзалу.  Бо коли був юнаком  я – тоді інша справа. Був по суті тільки «Шкіряний м’яч», який розігрувався за день-два. Зараз же маса класних турнірів та новостворених ДЮФК. Крім перенасиченості, ще є питання довезення й фінансів. Деякі сільські ради не в змозі допомогти колективам, то там активісти роблять усе самотужки. Як їм зібрати ще й дублерів? Тому це дуже обережне питання.

 

 

 - На першому турнірі грала команда з Горохівщини – ФК «Мар’янівка». У сезон вона з певних причин не зайшла, але чи очікувати в подальшому відкритої першості Луцького району?

 

 - Кубок «Слави праці» вдався на всі сто! В тому  числі завдячуючи «Мар’янівці», бо Сергій  Магера вміє робити шоу, про яке знають у Львові, Тернополі та на кордоні. А для більшості наших команд це була новинка. Забороль запам’ятає цей фінал, як Лігу чемпіонів! Тож колись я не проти зробити відкриту першість. Тим паче, в інших районах є команди, які через відсутність конкуренції хочуть до нас. Але треба, щоб вони приймали наші правила, а не ми їхні.

 

 

 - Заглянімо в майбутнє – який стан речей хотів би бачити Бляшук через 5 років?

 

 - О, тут багато. Щоб вища ліга, топ-ліга мала  10-12 команд, але за сукупністю економічних та соціальних чинників. Щоб відігрували сезон повністю рівно, не подумуючи про футзал. Залучити побільше глядачів. Більше додати інвесторів командам, покращити інфраструктуру – не вистачає душових, теплих роздягалень, зручних сидінь для вболівальників. Обов’язково щоб у сільрадах знову ввели посаду спортінструктора, а в цьому повинна бути зацікавлена місцева влада. Мрію, щоб на футбол ходили від малого до старого.

 

 

 - Який домашній тил в голови ФФЛР?

 

 - Дружина Тетяна, двоє дітей – Нікіта, Софія. Коли ще зустрічалися, то Таня приїжджала на тренування, зараз уже в неї нема такої можливості. Інколи може мені жартівливо дорікнути, що футболу весь час приділяю. Але вони мій найкращий у світі тил! І я їм за це дякую.

Розмовляв Андрій СОБУЦЬКИЙ