Ось і добіг кінця чи не найцікавіший футбольний сезон ФСТ "Колос" за останні роки. Автор цих рядків ще на початку відбору спілкувався із горохівчанином Романом Гузаром (який став у підсумку кращим нападником турніру), і той чомусь мовив, що всіх суперників знає, як своїх, а от проти Старого Чорторийська зіграти хотілося б, бо в них є чому повчитися, адже хлопці швидко рухаються, грамотно розлучаються із м"ячем та відмінно б"ють. На що я відповів: "Так доходьте обидвоє до фіналу". Як бачимо, наш жарт став пророчим. Майже...

Чомусь так сталося, що вирішальні матчі інтриги не подарували. Хіба в Торчині у битві за бронзовий п"єдестал перший тайм ще давав надію на боротьбу (1:1), однак у половині другій господарі забили тричі й оформили медалі.

Фінал взагалі помер ще до 15-ої хвилини, коли за рахунку 1:0 з поля був вилучений капітан горохівчан Сергій Прик. Так, гості резонно після гри нарікали на не зовсім розумну червону від арбітра (будьмо відверті, нелітературно вислювлюються усі, а в футболі - й поготів). Довелося чути й про трьох гравців із Кузнецовська та відсутність трави на футбольному полі....  

ОДНАК - ніхто ж не винен Горохову, що основний воротар приїхав трішки не у формі, нікого винити у тому, що і з польових була не вся основа... Та й забий кілька разів свої моменти, то теж гра могла скластися по-іншому.

Але маємо те, що маємо - розгром 6:0, від якого не легше ні Горохову, ні Старому Чорторийську, ні арбітру, який, переконаний, і сам зрозумів, що трохи наламав дрівець. В результаті - й повчитися горохівчанам не було як, адже в другому таймі забивати пішли чи не всі.

Сама ж організація фіналу - тут велика подяка. Музика, вихід гравців із дітками та оголошення складів а-ля Ліга чемпіонів. Молодці!

кращий гравець - Засєкін Павло (Маневицький)

26 вересня субота смт Торчин