Калейдоскоп небезпечних моментів, тьма-тьмуща філігранних фінтів та обіграшів, вдосталь помилок захисників, підступних ударів ліктями, феєричні сейви воротарів та справжня перестрілка емоціями – все це про недільний матч у Маяках, який інакше як битвою ну просто не назвеш!!!Певна річ, в якому б функціональному та турнірному станах не перебували ЛСТМ та «Ковель», очна зустріч між ними завжди стає апогеєм не лише звітного туру, а усього кола чемпіонату.
От і цього разу, господарі, які посідають другу сходинку, відразу взялися диктувати гостям пресинг та свій стиль гри. Однак так продовжувалось, може, хвилин зо сім, а потім ковельчани оговтались, і вже самі почали грати соло першої скрипки. Загалом же «Луцьксантехмонтаж» грав різкими передачами на правий фланг на Пушкарчука, а той робив різкі простріли-навіси в надії на вигране єдиноборство Махнюка.
МФК «Ковель», не в образу команді Ігоря Чорнухи, грав різноманітніше, чіткіше, технічніше і… пасовитіше, якщо хочете.
Тому коли відбувся обмін голами, то відразу пригадалося їхнє 3:3 на цьому ж стадіоні у першому колі. Справді, як тільки ЛСТМ намагався масштабно переходити половину поля, то відкривав вільні зони, а це провокувало швидкі випади МФК. Один із них закінчився тим, що круглий закалатався на лінії воріт, а боковий арбітр підняв прапорець. 1:2.
Другий тайм почався несподівано – замість очікуваного штурму зі сторони господарів, відбулося щось неймовірне – Кашуба і компанія ще більше підсилили центр і почали раз за разом бомбардувати ворота. Сталося так, очевидно, через те, що опорник Чорнуха зійшов, а вийшов ще один нападник, тим самим опустошив середину. Але відзначитись ковельчанам вдалося тільки раз. Здалося, що 1:3 – не кінець, бо після цього «червоно-білі» могли ще збільшити перевагу.
Те ж саме стосується «зелено-чорних», яких криками «Я тобі дам черешні перед грою», підганяв тренер Роман Максим’юк. ЛСТМ, розуміючи, що втрачати вже нічого, загвинтив так темп, що якби обидві команди реалізували потенційні атаки, то рахунок був би 10:10. А так – скоротили й могли зрівняти на останній секунді. Але що зробив кіпер «Ковеля» Дувакін - витрибнув по-хокейному а-ля Олівер Кан та рукою нейтралізував постріл в упор!!!! Цей сейв сміливо можна надсилати на підбірку «ЄвроСпорт».
Тож 2:3, і ультрас з Ковеля, які всю гру співали «Червону руту», «Путін- *уйло», «Вова Путні - *ідарас», заспівали у мажорній тональності «Ще не вмерла».
Попри результат, найбільше в ЛСТМі сподобався Ігор Махнюк, бо цього вечора він не імітував боротьбу, а бився за кожен м’яч – що низовий, що верховий. Шкода, що товариші Ігоря не завжди підтримували тонус свого нападника. Хіба Неделюк шикарно закидав за комірець оборонцям, проте фланговики не щоразу розуміли такий задум.
А от у складі гостей вкотре довів, що в нинішньому чемпіонаті, йому немає рівних Віталій Кашуба. Скільки разів він на одному квадратному метрі тільки на прийомі обігрував по двох-трьох опонентів. Паси – цукерочки, а як тримав, коли було потрібно? А скільки разів на ньому порушили? А скільки ще арбітр не помітив?… І грав же КАШ проти ЛСТМу, а не, скажімо, проти «Ювентуса» зі села Губин Горохівського району. Якщо ФФВ буде проводити опитування на кращого гравця першості, то буде прикрою несподіванкою, якщо цей приз дістанеться не Кашубі.
