Яким би не був результат на табло, погода на стадіоні чи наповненість трибун – сектор №17 луцького «Авангарду» завжди на висоті. Наші ультрас співають, стрибають, в такт вигукують словесні заготовки, а інколи їхні перформанси на кшталт вірша Василя Симоненка облітають всі популярні ЗМІ України. Вони – окраса матчу, душа гри, серце команди.

Важко уявити собі домашній матч «Волині» без ритмо-мелодики сектора №17, адже часто саме він жене гравців уперед та заводить глядачів з інших частин «Авангарду». Але які фони – волинські фани? Тож розмова видання ВАР про життя фанів із представником ультрас «Волині», який відомий  як Йофі Тофі.

• Історія сектору №17 не така вже й коротка, ще в 2000-2002 роках сам був його складовою. Однак у нас тоді було кілька кричалок а-ля «Хабіда», а про бубни, однакового кольору футболки годі й говорити. Як вдалося вивести ультрас-культуру на такий високий рівень, адже ваші флешмоби часто потрапляють до числа кращих?
• Постійна робота, масовий потік ідей і бажання деяких людей зробити кращими вигляд сектору, його голосову підтримку та перфоманси вивели на такий рівень. Починали з нуля, були новачками у цій справі, але через декілька матчів ми набили руку і почали «штампувати» шоу чи не на кожній грі.

• Чи є точна кількість ультрас ФК ВЛ (звідки вони – з Луцька чи з усієї області), чи ведете якісь реєстри, і як стати частиною сектору №17?
• Точна кількість людей на секторі невідома. За кількістю проданих квитків можу сказати, що це десь 120-200 людей – залежно від дня гри та суперника. На трибуні присутні люди зі всієї області, від Володимира до Старої Вижівки. Реєстрів не ведемо, адже майже всіх знаємо по іменах. Потрапити на сектор може кожен, хто досяг 15 років, має білу футболку та «розу» «Волині».

• Як вирішуєте питання з виїздами (кількість людей, доїзд)?
• Виїзд – чи не найзахоплююче, що може бути у житті ультрас. Кожен виїзд – це нова сторінка, нові емоції та міста. Найбільш прийнятним транспортом на виїздах є потяги, адже і дешево, і сполучення є зі всіма містами України, де проходять матчі. Кількість людей на виїзді залежить від віддаленості від Луцька. Скажімо, до Києва чи Львова може поїхати 100-120 людей, а вже до далекого Запоріжжя чи Дніпра – 10-15.

• Наскільки дороге задоволення – їздити за командою по всій Україні?
• Це 300-500 гривень, залежить від міста. Коли тільки починав подорожувати за «Волинню», ця сума починалась від 50 і закінчувалась 150-ма.

• Серед ультрас різних клубів є друзі, а є й вороги. Хто для Луцька ворог, а хто друг?
• Ультрас-рухи України підписали перемир’я, тому зараз всі друзі, всі один одного підтримують і допомагають.

• Чи часто доводилось у прямому сенсі втікати з виїзних матчів?
• Жодного разу з цієї причини не покидали матчі завчасно. Були випадки, коли треба було бігти на поїзд, бо наступний був через добу. Деякі люди проїжджали 1000 км, і були на грі лише 20-30 хвилин.

• Не можу оминути ситуацію, яка сталася в Рівному. Потому була якась розмова з Кварцяним?
• Представники «Ультрас Волинь» мали зустріч з Віталієм Кварцяним, на якій обговорили інцидент, що трапився у Рівному під час товариського матчу з «Вересом». Дійшли компромісу в усіх питаннях,Кварцяний визнав, що ми робимо хороші справи… Проте через складну ситуацію з фінансуванням, варто зменшити кількість піротехніки, через яку ФК «Волинь» заплатив 820 тисяч штрафу  та зайняв 2 місце після «Динамо» за сумою стягнень. Конфлікт вичерпано, ми починаємо нову сторінку в стосунках з керівництвом клубу.

• Найбільш пам’ятний для тебе позитивний та негативний домашній матч.
• Напевне, найбільш пам’ятною є гра з «Металістом», коли ми вибігли на поле добиватися справедливості від арбітра Кутакова. Той день був найбільш насиченим за весь час перебування на секторі.
  Щодо негативного матчу, то це була остання домашня гра сезону 2015-16, і як усіх запевнили, остання гра «Волині» у своїй історії. На зміну їй мав прийти новостворений ФК «Луцьк», який ми відмовлялися підтримувати, допоки не буде проведений ребрендинг  та змінено назву.

• Ви нещодавно проводили надзвичайно корисну оказію – збір речей для дітей. Як з’явилася така ідея, і яких акцій чекати лучанам в майбутньому?
• Ця ідея виникла вже досить давно, «Ультрас Волинь» проводить збір речей для малозабезпечених дітей не вперше, стараємося регулярно відвідувати дитячі будинки та інтернати. Можливо, для нас речі і солодощі не є важливими,а для дітей – це справжнє свято й радість.

• Хто з гравців за твоєї пам’яті найбільше уваги та поваги приділяв сектору №17 (дякував за підтримку, футболку дарував і т.д.)?
• Сергій Сімінін, Сандро Кобахідзе… Ці люди залишили найтепліші емоції, і я завжди буду радий бачити їх на «Авангарді».

• В Італії ультрас ледве на трансфери клубу не впливають – така вагома їхня роль. В Україні таке взагалі можливе?
• В Україні фан-культура тільки розвивається, зараз це неможливо. Може,через десятиліття це прийде і до нас, і футбольні функціонери будуть прислуховуватись до звичайних вболівальників та фанатів.

• Чого, на думку ультрас, не вистачає луцькій «Волині» аби все-таки застрибнути у вагон з назвою «Ліга Європи»?
• Злагодженої роботи тренера і футболістів, бажання останніх досягти чогось більшого, аніж УПЛ. Мало хто розуміє, що ЛЄ дає дуже великі можливості – як фінансові, так і в плані інфраструктури й залученні людей на стадіон.

• Яка мрія в Йофі  Тофі, як представника ультрас?
• Ліга Європи… Дуже хочу «пробити» євровиїзд. Будь-куди – головне відчути ту атмосферу і розуміти, що твоя рідна команда грає у такому турнірі.

Спілкувався Андрій СОБУЦЬКИЙ, спеціально для ВАР