На нашій планеті є безліч країн та міст, де символами певного кола людей є брати наші менші. Та що там, є чимало суспільних устроїв, де тварини є культом поклоніння. На нашій же мапі існує феноменальний населений пункт, який уся Волинь асоціює з білою коровою, віслючком та козликом. Однак тОму, у кого туговато із почуттям гумору, краще минати Мар’янівку десятою дорогою...
Майже століття горохівська Мар’янівка славилася тим, що була таким собі промисловим центром - на території штучно створеного в 1921 році селища було зведено ряд об’єктів: цукровий завод, плодоконсервний завод, масло- та сирзавод, хлібоприймальний пункт, потужна розвантажувальна станція «Сільгоспхімії»... Понад те, залізничний вокзал «Горохів» в силу таких собі хитро-історичних причин розташований саме в Мар’янівці.
Та в 1993 році місцевий футбольний активіст та успішний, до слова, футболіст Сергій Магера створив перший у краї футбольний клуб з однойменною назвою «Мар’янівка». Оскільки сам Сергій за освітою є журналістом, то як вдало застосовувати маркетингові ходи для розкрутки свого бренду, він знав добре. І вже за кілька років «червоно-білі» стали найпопулярнішим клубом на теренах всієї Горохівщині.
Далі пан Магера зрозумів, що кожен футбольний колектив, який себе поважає, повинен мати свій окремий талісман, який буде присутнім на всіх домашніх матчах команди. І якщо усі світові клуби для цього переодягають спеціально навчену людину у бобра, лева, ведмедя чи вовка, то в Мар’янівці перевершили всю світову футбольну спільноту й талісманом обрали... живу білу корову!!! Чому саме білу корову? Тут все просто — президент ФК працює на ринку молочної продукції, а оскільки командні тони червоно-білі, то й тварину шукали відповідного кольору. Затребувану корівку знайшли аж у Варшаві. Живий рогатий талісманчик важить майже тонну, молока не дає, оскільки належить до м’ясної породи шароле. Довго думали-гадали над ім’ям головного фаната «Мар’янівки», і врешті зупинилися на кличці Фарта, від слова «фарт». Таке мукаюче задоволення футбольному клубові обійшлося свого часу в 680 євро. Сергій Магера навіть новозбудований стадіон тут же найменував ареною «Біла корова».
З того часу ось уже десять років Фарта присутня за футбольними воротами і на іграх, і на тренуваннях, і навіть будівництві окремих споруд на арені. Що тут скажеш — найпалкіша вболівальниця, яка з командою у дощ, спеку та навіть сніг. Щоправда, справедливості ради, треба зазначити, що місцевий люд і досі ніяк не звикне до чудернацького імені Фарта, тому в переважній більшості випадків тварину називають просто Білою коровою.
Але й тут у футбольному клубі пішли далі. Оскільки жива корівка була попервах просто нарозхват, і футболісти з Луцька, Ковеля й Маневич не так їхали обіграти «Мар’янівку», як пофотографуватися із Фартою, то на в’їзній брамі стадіону було прилаштовано її гіпсову сестричку. За розмірами та виразом мордочки — один в один. Хай як парадоксально, але статуя коштувала дорожче від живого оригіналу — 1030 євро.
Пізніше в самісінькому центрі селища звилася ще одна фігура Фарти. Цього разу значно менша, проте золота! Ну, а те, що встановили то тому ж таки центрі жителі Мар’янівки наостанок, то можна комедійні фільми знімати. Вочевидь, до такого кроку горохівчан спонукало не завжди коректне суддівство з боку футбольної Феміди. Тому зараз, щойно в’їхати в центральну частину селища, усіх гостей зустрінуть статуї двох друзів — козла та віслюка. А під цими колоритними копитними тваринами красномовний напис: «Не будь! Ні в житті, ні на футбольному полі!». Хм, тут і додати нічого — й так все зрозуміло.
Та якщо хтось думає, що футбол у селищі зосереджений тільки в руках Сергія Магери, то глибоко помиляється. Це фантастика, проте смт до останнього часу мало аж три команди, які доволі успішно виступали й виступають у першостях району та області: «Мар’янівка», «Кристал» (спільно з Борочичами) та «Брендас» (чинний чемпіон Горохівщини). І якщо й шукати в наших краях столицю м’яча та воріт, то вона безумовно буде там. Отака вона, колись промислова, а нині футбольна Мар’янівка.
Андрій СОБУЦЬКИЙ
