Центральний матч туру трохи розчарував. Так, усі чекали непоступливої боротьби, такою вона, зрештою, і вийшла. Однак… як би то точніше висловитися… Це якби біатлоніст постійно спотикався, падав і «мазав»…
Ні в якому разі не маємо нічого проти рефері цієї зустрічі, адже бачили у його виконанні доволі кваліфікований арбітраж, проте субота – був не його день. Це із тієї опери, що вчасно не показані жовті картки перетворили гру у такий виплеск відвертих грубощів з обох боків, що аж іскри летіли. І зупинив ті грубощі тільки фінальний свисток.
Проте команди ні в якому разі не можна звинуватити у пасивній манері. Ні, обоє хотіли перемогти. Тільки ж нападникам довелося боротися не так із оборонцями, як із ямковістю поля. Це ненормально, коли гравець готується прийняти м’яча «щиткою», а приймає… даруйте, дітородним органом. Ну от таке сьогодні поле в Гіркій Полонці, і нікуди від цього не дітися (західний ареал його взагалі сантиметрів так на 30 нижчий від інших частин). І єдиний вихід тут – орати, культивувати, сіяти, каткувати і чекати. Не знаємо причини, чому колектив не грає на чудовому полі у Промені (можливо, відсутність гарячої води), проте, знаючи залюбленість власника «Волиньагротеха» у футбол, не сумніваємось, що невдовзі все вирішиться у кращу сторону. Тож тут справді справа часу.
А що ж гра? Це той випадок, коли бажання значно переважало виконавську майстерність (звісно, через описаний стан газону насамперед у карних майданчиках). Справедливості ради скажемо, що ковельчани створювали небезпеку завдяки комбінаційній грі у пас, а от «агротехи» - через помилки та неуважність оборони суперника. Мали опоненти і забійні моменти, однак або промазували, або класно діяли голкіпери, або ж кращим другом воротаря ставала поперечина.
Але був персонаж, який часто по-доброму веселив глядачів. Це медик, що обслуговував матч, а вибігати йому довелося не два, і не три рази. Чоловік надивовижу схожий, як дві краплі води, на головного героя кінофільму «Міміно» - такі ж класнючі вуса, стильна велика чорна кепка та харизма. Так і хотілося заспівати «Чито, брито».
Зустріч між "Волиньагротехом" і ФЦ "Ковель-Волинь" завершилась-таки нульовою нічиєю, і десь саме такий результат є справедливим, хоча гравці «Ковеля» ще довгенько розповідали після гри арбітру, який він нехороший. Проте рахунок зафіксовано, і, певно, нікому він радощів того вечора не додав.
