Кубковий матч за участі топ-команд українського футболу не міг оминути увагу завзятих вболівальників українського футболу. Окрилені успіхом у єврокубках, дніпропетровці у Львові були готові дати бій донецькій команді.

 
Напевно мені як людині з волинським корінням особливо було цікаво переглядати цей матч, адже в обох командах виступали гравці родом з рідної Волині. У складі гірників В'ячеслав Шевчук, а у «дніпрян» - Артем Федецький...

Прямуючи до «Арени Львів» мене переповнювала купа позитивних емоцій, але коли розпочався матч, то моя думка стосовно привітних вболівальників різко змінилося.

Стало якось не по собі споглядати, коли весь стадіон кляне, ображає непристойними жестами та словами «гірників» та їхній тренерський штаб.

Хіба можна робити такі речі у той час, коли ця команда принесла Лігу Чемпіонів до міста та дала прибуток для тих львів’ян, які заробляють у туризмі й торгівлі?

Як сприймати поведінку - напередодні гри «Шахтар» - «Дніпро» вболівальники просять футболку та автографи у гравців із Донецька,  а в день гри все так різко змінюється? Це що – типова поведінка львівського уболівальника? Ще в матчі проти «МеталДона» всі вболівали за «гірників», а вже з «дніпрянами» - категорично проти. Не розумію…

Принципово зауважу, що я не є прихильником донецької команди, але, дивлячись цю гру з центральної трибуни стадіону, почав розуміти містера Луческу та його гравців.  Це я стосовно небажання грати у Львові. Кому приємно грати начебто домашній матч, а з першого ряду безвусий хлопчина тикає середнього пальчика ледве не в очі?

Тому, шановні вболівальники, давайте будемо разом вчитися підтримувати команди у коректний спосіб - щоб жінкам та дітям не було соромно відвідувати стадіон.

ММ Кюзо зі Львова, спеціально для «ВолиньSport»