Євгене, скажи, як працюється на першому зборі? Що можеш сказати про перший тиждень?
Працюємо добре. Це втягуючий збір, ми перший тиждень пройшли досить непогано. Зараз, звісно, більше бігової роботи, працюємо також на полях – як на штучному, так і на натуральному, на бігових доріжках, тому ніби уже відчуваємо, що кондиції повертаються.
Про це йдеться на офіційному сайті ФК "Волинь".
Більшість футболістів не люблять саме цей перший збір. Ти з їх числа?
Звісно, не люблять – бігова робота така… Утім, треба просто правильно себе запрограмувати. На цьому етапі мусимо перетерпіти ці тижневі цикли, і на початку березня, коли ми почнемо чемпіонат, нам буде легше. Тому підсвідомо себе налаштовуємо, що потрібно потерпіти, а далі все буде нормально і навіть краще.
Як провів відпустку? Чи вдалося відпочити за ці півтора місяці?
Відпочив добре. Був вдома, у рідному Мелітополі, з сім’єю, з дівчиною. Як кажуть, дім є дім, тож у спокої вдалося відпочити більш ніж протягом місяця.
Чи не важко було повертатися з відпочинку до роботи?
Нам Володимир Валентинович сформував індивідуальну програму на відпустку, ми постійно були на зв’язку. Це все було для того, аби м’язи були в тонусі. Усі вправи по можливості ми виконували, і, мабуть, зараз це якраз і допомагає.
Як взагалі у тебе з’явився варіант з «Волинню»?
У мене є агент, і після «Олександрії» з ним безпосередньо зв’язався наш головний тренер Василь Вікторович, запропонував перейти до «Волині». Було ще декілька варіантів, тут нічого приховувати, однак вибрав цей варіант, адже знаємо Василя Вікторовича по роботі у Полтаві ще під час моїх виступів в Олександрії, тому перейшов саме сюди. Зараз можу сказати, що не помилився, і дуже задоволений, що граю саме тут.
Як тобі взагалі Луцьк? Звик уже до нашого міста?
Так, хороше місто, тут є все необхідно, тож мені тут подобається.
Задоволений першою частиною чемпіонату?
Як сказати – якби ми зіграли ті ігри, які ми пропустили, то, мабуть, були би задоволені. Не можна казати, добре це чи погано, однак у нас є ці ігри тепер в запасі, ми думаємо про них, налаштовуємося, і готові витиснути максимум зі своїх можливостей навесні.
Чи вважаєш, що вдається на повну реалізувати свій потенціал тут у Луцьку?
Знаю точно, що я працюю, стараюсь і викладуюсь на повну. Зараз також сподіваюся набрати оптимальні кондиції, аби в другій частині чемпіонату докласти максимум зусиль і допомогти команді досягнути максимальних цілей.
Лівий фланг – це найбільш зручна позиція для тебе?
Це все залежить від того, де мене бачить тренер. Є різні суперники і різні ситуації, і якщо, наприклад, мені потрібно буде зіграти справа, це не викличе ніяких труднощів. У мене є досвід гри на обох флангах, почуваюся добре і зліва, і справа. Головне – приносити команді користь.
Що більше подобається – забивати чи віддавати?
Думаю, будь-який футболіст атакувального плану скаже, що забивати. Я також люблю забивати, однак якщо ситуація буде така, що партнер буде в кращій позиції, звісно ж, я не буду скупитися і віддам передачу.
Чи часто запитують тебе, чи ти не родич Олега Протасова?
Якщо чесно, про прізвище майже не запитували. Хіба що люди, які дійсно знають український футбол, то декілька разів запитували, однак це було дуже рідко.
Чи є якесь позафутбольне хоббі? Чим займаєшся у вільний час?
Я люблю комп’ютерні ігри. У мене є ігровий ноутбук, який давно планував придбати, і в дорогу та на збори я також його беру з собою. Я полюбляю грати «CS:GO» (прим. авт.. – один із найпопулярніших нині видів кіберспорту). Наприклад, після тренувань залюбки можу провести декілька годин з цією грою – вона мене розслабляє і приносить трохи задоволення.
Розкажи трохи про молодіжну збірну. Яка там атмосфера і що тобі взагалі дали виклики у молодіжку? Яка це мотивація для тебе?
Ми тоді їхали після нічиєї «Олександрії» проти ФК «Львова», і нам зазвичай в період ігор збірних давали три вихідні. Я тоді якраз був на шляху додому, у Запоріжжі, і до мене зателефонував адміністратор молодіжної збірної, сказав, що мене викликають, і якраз співпало, що й вони збиралися у Запоріжжі і проводили матч на «Славутич-Арені». Моє місто недалеко від Запоріжжя, тож я тоді встиг з’їздити додому і наступного дня приїхати на збір. Щодо атмосфери, то все було чудово – прийняли добре, поспілкувалися також. Хоча, звісно, був приємно тоді здивований – все-таки збірна є збірна.
Після такого є мотивація, аби твій телефон постійно був в записнику тих тренерів, і вони його набирали?
Звісно, коли повертаєшся з розташування збірної, вже по-іншому сприймаєш настанови. Тоді розумієш, що такі виклики – це крок вперед у кар’єрі, тренуєшся з подвійною мотивацією і на ігри виходиш зовсім по-іншому. Збірна є збірна, і кожен футболіст в Україні, думаю, хоче дорости до такого рівня.
Що можеш сказати про рівень Першої ліги? Цього сезону ми бачимо чимало несподіваних результатів…
Рівень, звісно, відрізняється. Особисто я завжди намагаюсь максимально психологічно себе налаштувати, яке б місце проти нас команда не займала, і тренерський штаб нам також завжди каже, що тут рівні команди, і хто більше налаштується, той і переможе.
Попереду півтора місяці плідної праці перед весняною частиною чемпіонату України. Як себе налаштовуєш?
Зараз головне – виконати той план, який тренерський штаб нам ставить під час підготовки. Якщо ми це зробимо по плану – все у нас буде нормально. Буду виходити з максимальними силами, максимальним настроєм, максимальними завданнями – це навіть не обговорюється. Сподіваюсь, вдасться принести команді якнайбільше користі.
