Анонсована мегабитва «Надії» з «Волиньагротехом» стала не те, що матчем сезону наразі, а просто таки видовищем, яке реально претендує на звання кращого матчу всіх розіграшів суперліги Волині загалом.
Те, як розгорталися події, не раз змушувало хапатися за голову, серце та інші органи тих, хто вболівав за ту чи іншу команду. «Волиньагротех» намагався довести, що таки доріс до рівня, щоб дати бій львівським ветеранам футзалу. А «Надія» ж хотіла стати чемпіоном достроково, щоб остання зустріч із «Куражем» перетворилась на відкрите тренування.
Першим в обміні атак поталанило «агротехам». Кіпер рукою майстерно закинув круглого саме на голову Бурковському, який тією таки головою (!!!) переправив воротарю … висловлюючись жаргоном самих гравців, «мєжду»!!! Погодьтеся, таке у футзалі можна побачити раз на кілька років.
«Надійні» відігралися в другому таймі. Але віце-чемпіони і далі продовжували шукати щастя біля чужих воріт. І сильний простріл з аута влучив того ж Бурковського. Треба ж так – 1:2.
Потім «Надія» почала грати з п’ятим польовим. Традиційно, як вони це вміють робити. Але наскільки ж агресивно захищалися у ті секунди «сільгосптехніки» - ні миті вони не стояли на місці. Саме до такої грамотної оборони Локачі виявились не зовсім і готовими. Наслідок – воротар «Волиньагротеха» забив у порожні - 1:3.
Чемпіони скоротили з дабл-пенальті, бо номінальні гості набрали 6 фолів – 2:3.
Ну, а кінець матчу був такий нервовий, що фільм «Твін Пікс» - то цнотливий мультик порівняно. «Надія» як почала «возити» лучан…
Але кіпер рятував так, як Шовковський в молоді роки. Справедливості ради скажемо, що й атакувальники двічі пробачили опонентів, коли не реалізовували просто забійні моментища.
Тепер «агротехам» треба перемагати «Вотранс», хоча й «червоно-синім» треба очки. Тож останній тур буде визначальним для всіх команд, бо навіть Ковель має хороші шанси завоювати «бронзу».
