Черговий тур у волинській футзальній суперлізі пройшов під гаслом «Або все, або - нічого».

Фактично всі результати були доленосними.

 

 

Суботні протистояння дали такі підсумки – Ковель, який, здавалося б, втратив усі сподівання на п’єдестал, може цілком розраховувати на бронзові нагороди. Звісно, через збіг певних обставин.

 

 

Свої плани на тур мали й «Вотранс» та «Комфорт-Сервіс»…

 

 

 

Кураж - Аперкот - 1:7

 

Тут взагалі двоякі враження.  Горохів почав добре поставленою грою та здивував тим, що, пропустивши, не понісся вперед, наче індіанець з томагавком на жертву,  а продовжував грати з холодною головою.

Матч запам’ятався скандалом, пов’язаним із суддівством. У другому таймі, за рахунку 1:3, арбітри призначили пенальті.  З нашої позиції – порушення було десь на лінії, і рішення було, як кажуть, на розсуд рефері.

 

І як не кричав з трибун земляк «Куража» Сергій Магера до ковельчан «Хлопці, не будьте дідами, не бийте те пенальті, або  пробийте мимо – країна змінилася вже, а ви гальмуєте», але Іван Данилюк таки «точку» реалізував.

 

Але тут мусимо сказати справедливе інше. Насправді, пенальті (хай навіть ймовірно-очевидний) – то вже наслідок, а корінь  причини проріс у першій половині зустрічі. За рахунку 1:2 «Аперкот» назбирав  5 командних фолів, а наступні порушення зафіксовані не були.  Це й підігріло нездорову атмосферу.

 

Хай там що, однак «куражні» не награли на такий розгром, та цифри на табло були іншої думки. Бо під завісу гості назабивали.

 

 

Вотранс - Комфорт-Сервіс - 12:5

 

А в цьому випадку сміливо кажуть – у Рівного не пішло. Давно такого не було, щоб воротар «Комфорта», який витягнув не одну гру та Новорічний  турнір,  пропустив у перші секунди все, що летіло у площину воріт.

 

Чи то не його день був, чи причина в чомусь іншому.  А «Вотранс», відчувши запах крові, полетів вперед із подвійною енергією. До слова, якби переміг  «Комфорт-Сервіс», то відчепив би лучан від когорти претендентів на п’єдестал.

 

Однак і гравці «Вотранса» усвідомлювали, що тільки перемога над Рівним давала хороші шанси не те, що на «бронзу», а й навіть на «срібло» суперліги.

 

Рівняни ще якось боролися із п’ятим польовим, але після вилучення гра остаточно зупинилася. А лучани попрацювали над хорошою різницею забитих-пропущених.