Ще зо п’ять років тому в Україні було великою диковинкою, коли жінка брала в руки свисток. Нині до цього ставлення вже більш спокійне. Звісно, ми не Іспанія, де понад 250 дівчат-рефері, однак на собі можемо відчути цю еволюцію. Якщо кілька років тому ми писали про Олену Хомич як першу в області дівчину-арбітра, то привід для нашої сьогоднішньої розмови більш, ніж поважний – лучанка стала першою представницею прекрасної статі, кому дозволили відсудити матч Першої ліги України з футзалу. Про це й ексклюзивна бесіда з Оленою Хомич для читачів „ВолиньSport”.
- Олено, розкажи спочатку про свій перший досвід на всеукраїнській арені - минулорічний фінальний етап України в Одесі, де була й наша "Надія". Які були відчуття, як було судити чоловіків там? Як вони реагували на твої призначення?
- Напрочуд легко судилося в Одесі. Можливо, через те, що всі гравці десь пограли - чи то в першій лізі, чи в екстра лізі – усі дисципліновані, нічого не треба було просити (на кшталт „відійдіть на 5 метрів”). За весь турнір я побачила всього один підкат - це рівень гравців відповідно. Люди посміхались, жартували зі мною, дехто просто тримав дистанцію. Для них я була перш за все арбітр, а лиш потім те, що я дівчина.
- Як себе почувати причетною до історії? Все-таки Олена Хомич - перша жінка, яка відсудила матч Першої ліги України... серед чоловіків!
- Звісно, мені приємно, але перш за все я думаю лише про те, щоб матчі проводити на хорошому рівні. Все інше прийде.
- Наскільки відрізняється - судити вишку області та І лігу України? Якщо за 10-бальною шкалою?
- Увага і концентрація від першої не те що хвилини, а з першої секунди! Будь-що може статися, неймовірні швидкості, та й цікавий футзал - можна і загледітись на гарно проведену комбінацію чи гол. Це всі 10 балів, інколи такі ігри бувають, що й в Екстралізі не завжди такі побачиш.
- Наскільки відрізняється судити на Україну жінок і чоловіків? Ту ж київську "Біличанку" та житомирський "ІнБЕВ" ?
- Як на мене, в дівчат все більш очевидно - якщо гравець іде на порушення з карточкою, то це так і є. А в чоловіків по-іншому – треба уважно дивитись і розрізняти наміри гравців: навмисно – не навмисно.
- Попри аматорський статус першості області, наша Асоціація визнана кращою, а , отже - на правильному шляху. Чи є якісь особливі вимоги чи положення для суддів Першої ліги, яких нема в області?
- Звісно, ми їздимо в Київ на здачу тестів з фізичної підготовки та з правил гри. Також готуємось вдома за програмою, яку рекомендує Київ. Ще відвідуємо відвідуємо семінари. Словом, підготовки вистачає.
Особливих вимог немає, 90-60-90 не використовують )), виходиш та судиш – показуєш свої вміння. А далі по стандарту: Київ, тести, здаєш і перед тобою дорога... Але тести дуже складні.
- Під час першої нашої зустрічі (публікація "Свисток у руки поклав чоловік") ти була чи не єдиною на Волині. Зараз - у тебе вже є послідовниці. Кілька слів про тих дівчат, які беруть з тебе приклад.
- Я рада. Поки що це тільки Людмила Карпук, але найближчим часом зафункціонує школа молодого арбітра, й там будуть дівчата. Ми надіємось, це наша зміна.
- А чоловік не ревнує? Бо ж одна справа, коли дружина судить матчі під пильним наглядом благовірного, а зовсім інша - їхати у відрядження в Житомир ;)
- Чоловік суворий критик, відрядження - це моя робота. Їдеш у поїздку і, якщо відверто, то думаєш тільки про гру, щоб все добре склалося.
- Олено, попри форму й свисток - ти передовсім гарна тендітна дівчина. Не буває страшно, коли приймаєш сумнівне рішення, що чоловічиська налетять із розбірками?
- Звісно, що страшно. Рятує те, що я жінка, може б когось і посмикали на моєму місці)). Якщо летять не надто солодкі слова - це неприємно слухати. Якщо слова переходять межі, виносиш попередження або й вилучення.
- Яка мрія в Хомич-судді?Яка мрія в Хомич-жінки-мами? Яка мрія в Хомич-гравця футзального клубу "Легіон"?
- Якщо мріяти, то лише про арбітра ФІФА. Також, щоб мої діти і діти нашої країни були здорові і не знали війни, спортивного довголіття і щоб без травм.
Андрій СОБУЦЬКИЙ, спеціально для „ВолиньSport”
