За останні роки в сучасному футболі стало модно залучати до матчів рефері у спідницях. Тому сьогодні вже не є екзотикою, коли в іграх Ліги Європи чи національних чемпіонатів у суддівській бригаді присутні жінки. І нехай деякі тренери на кшталт Мірчи Луческу до цього ставляться скептично та заявляють, що через сентиментальність дівчата не так махають прапорцем або свистять не в той бік, та почасти саме прекрасна половина відпрацьовує зустріч набагато холоднокровніше. Волинь сміливо може похизуватися тим, що в суддівському корпусі нашої області є Олена Хомич, яка впродовж ось уже кількох сезонів доводить, що нічим не гірша від досвідчених рефері протилежної статі. Доказом того є те, Асоціація міні-футболу (футзалу) Волині рекомендувала цю чарівну дівчину в Асоціацію міні-футболу України, як арбітра Першої ліги України з футзалу, а вже невдовзі Лєна судитиме фінад Кубка України з футзалу серед дівчат...
– Олено, знаю, ти колишня баскетболістка. Як змогла перекваліфікуватися у міні-футбольного рефері?
– О так, баскетболу я віддала понад десяток років – це були хороші часи. І у школі, і в Національному університеті фізичного виховання та спорту України у Києві захоплювалася цим видом спорту. Грала в команді вищої ліги України «ТІМ-СКУФ». Уже після університету повернулася до рідного Луцька і познайомилася з майбутнім чоловіком, який є футболістом. Так у моєму житті кохання породило любов… до футболу і до всього, що з ним пов’язано. Невдовзі почала тренуватися в жіночій команді «Легіон» під керівництвом Дмитра Голоскокова, тренера з великою терпеливістю і розумінням нас, дівчат, якого ми дуже любимо. Багато хто дивується цьому, адже це нелегко, однак я люблю свій колектив. Разом з учнями радіємо перемогам, і, дивлячись на їхню любов до мене, покинути їх не можу, оскільки сама вважатиму це зрадою.
– Коли вперше взяла свисток у руки?
– Це сталося 2010 року. Мій чоловік попросив допомогти йому провести студентський чемпіонат Луцька серед вищих навчальних закладів. Відтоді й виник інтерес до суддівства. Під час тих ігор мене побачив Голова Асоціації міні-футболу (футзалу) Волині Сергій Голоскоков, який запропонував пройти курси школи арбітрів Волині. Тодійшній голова комітету арбітрів Федерації футболу Волині Олександр Жуматій також повністю мене підтримав, і коли почався чемпіонат Луцька з міні-футболу, дав можливість виявити себе в обслуговуванні матчів.
– Психологічно важко судити чоловіків?
– Звичайно, хвилювання є, проте коли лунає свисток про початок матчу, думаєш тільки про гру, уважно стежиш за подіями, що відбуваються на полі, і часу на переживання вже немає. На мою думку, якщо арбітр кваліфіковано обслуговує гру, то яка різниця – чоловік це чи жінка?
– Ти відсудила не один сезон у змаганнях Асоціації міні-футболу (футзалу) Волині. Яка гра була найважча і чи мрієш у майбутньому відсудити, скажімо, гру Ліги чемпіонів чи Чемпіонату Європи?
– Усе правильно, я відсудила ігри чемпіонату міста та першості області. Повірте, кожне протистояння команд по-своєму важке та цікаве, й виділити якийсь один матч немає можливості. Не криюся, в кожній справі, яку я починаю, намагаюся чогось досягнути. Поміркуйте самі, навіщо щось робити просто так? Принаймні це не для мене. Звичайно, що я маю певні мрії і сподівання щодо свого майбутнього у суддівстві, але давайте про це поговоримо пізніше – коли щось масштабне в моїй новоспеченій кар’єрі таки відбудеться. Найголовніше ж те, що ініціатором цього всього є мій чоловік, відповідно я завжди відчуваю абсолютну підтримку з його боку
