Фактично закінчився черговий сезон у волинському міні-футбольному товаристві. Власники команд підбивають підсумки, а керівництво асоціації, вочевидь, роздумує над прискіпливішим відбором до найсильніших ліг. Зробимо висновки і ми. Оскільки детальний аналіз вищої ліги був у попередньому номері, то зосередимося на суперлізі.
Так склалося, що за два тури до фінішу інтригу зберігав тільки бронзовий п’єдестал пошани, адже хорівська «Надія» достроково закріпилася на позиції № 1, а луцький «Волиньагротех» – на позиції № 2. Долю третього місця вирішував недільний матч «Шанс-Авто» – «Надія». У разі поразки Ковель втрачав шанси на нагороди. До честі Бобилєва і компанії, билися вони проти майстровитішого колективу, як могли. Але не вистачило ні сил, ні кваліфікації. Шкода симпатичну команду, проте футзальний клуб, який стартував з п’яти перемог поспіль, не мав права програти у другому колі все, що можна, та розпустити левову частину команди. Але це внутрішні «шансівські» нюанси, а нам залишається констатувати – титулований бренд «Шанс-Авто» цього року за бортом тріумфаторів.
Багато довелося почути нарікань упродовж сезону на «нецікаву» монотонну гру львівських легіонерів з «Надії». Але команда дала результат, і цим усе сказано. Понад те, якби Євген Москвін був заявлений ще й на Кубок України, то локачинці могли б здолати кременчуцький «Лукас». Хоча й без казаха з російським паспортом «надійні» дали гідний бій лідерові першої ліги України. Тому особисто для мене варіанти із чемпіонством зникли ще чотири тури тому. «Надія» показала заслужено найкращий аритмічний футзал, за що їй низький уклін від глядачів.
Срібло нарешті здобули «сільгосптехніки». Можу потиснути руку власникові «агротехів» за цілеспрямованість та розвиток футзалу саме волинськими ресурсами. Підсумкова турнірна таблиця показує, що підсилення колективу принесло свої дивіденди. Понад те, саме «Волиньагротех» завдяки довгій лаві запасних продемонстрував, як треба грати проти «Надії» – перемога 4:3 та захоплива недільна нічия 3:3. До речі, тільки проти «Волиньагротеха» новий чемпіон втрачав залікові пункти.
Третє місце доволі несподівано дісталося «Вотрансу». Чому несподівано? Ні, зі складом там усе гаразд. Скажу більше: досі не розумію, через що «вотрансівці» двічі програли «агротехам» (2:5, 1:4). Просто після стартових двох поразок «Надії» (3:6) та «Волиньагротеху» (2:5) і нічиєї з «Ласкою» (2:2) не вірилося у кінцевий успіх. Проте фінішний спурт (плюс фінішний провал «Шансу») дав плоди.
Трохи більшого чекали прихильники «Ласки» та «Володимирівки». І якщо перший колектив, який справедливо вважається одним з найсильніших, дав зрозуміти, що футзал розглядає тільки під призмою підготовки до футболу великого, то володимирівці, підсилені ковельським «Аперкотом», могли розраховувати на призи.
Отож, хай як це кумедно, але всі три призери суперліги грають у синій формі. Випадок, збіг? Напевно, цього року це закономірний тренд сезону.
