День святого Миколая футзальний Луцьк відсвяткував по-особливому. Причому так, що у залі «Арені Спорт» було чимало телекамер та репортерів. Не відставав від провідних телеканалів України й наш «ВолиньSport». А привід був більш ніж серйозний – вперше в історії проводився неймовірний матч Дідами Морозами та чарівними Снігурочками. Арбітрами цього казкового протистояння були не менш казкові Смурфики))
З перших секунд протистояння дівчата захопили ініціативу, однак досвідчені Діди (на те вони й Діди;) не розгубилися, а надійно гасили всі спалахи активності. Відразу кидалося у вічі, що частенько Діди Руслан, Сергій, Анатолій грішили аж надто дрібним пасом біля чужих воріт. Зрештою, частенько вони заплутались не так в оборонних редутах Снігурок, як об власні довжелезні кожухи))).
Такою ситуацією ледве кілька разів не скористалися дівчата, але не змогли із забійних позицій реалізувати виходи сам на сам з воротарем Дідом Андрієм. Проте і він був безсилим, коли потужна атака панянок завершилась гарматним пострілом. Дід Андрій було вже парирував, але тут, як Пилип з конопель, вискочив Дід Руслан, від якого круглий підступно зрикошетив у брамку. 1:0.
Це тільки по-хорошому розізлило Дідів. А тут ще й підоспів Дід Дмитро, який щойно з дитячої ялиночки-корпоратива, тому почав відразу і паси роздавати і глядачам «Сію-вію посіваю, з новим роком вас вітаю»))). Його поява зрівняла склади команд, бо до того дідики бігали в меншості.
Гра у рівних складах принесла результат під кінець першого тайму. Академічно розіграна комбінація із залученням воротаря завершилась точним ударом із зони дальньої штанги.
У перерві Діди серйозно вирішили брати суперниць якщо не голими руками, то голими ногами. Снігуроньки, вочевидь, кваліфікували другий тайм дещо по-іншому. В цілому другу половину можна охарактеризувати як - червоні кожухи атакували, а голубенькі шубки контратакували.
Але знову Морози почали зловживати дріботінням у перепасовках, тому відзначитись змогли тільки раз. І відразу після цього Дідів, наче підмінили. Кудись зникли впевнена диктовка гри, взаєморозуміння… а Снігуркам тільки цього й треба було. Не були б то дівчата!
В останні секунди вони не те що зрівняти, а разів зо п’ять вийти вперед могли. Але свої нагоди з гри та навіть з 6-метровго пенальті красуні не втілили в рахунок. Тільки одного разу черговий вихід три в один завершився точним ударом.
Нічия 2:2. І серія пенальті. І все було б добре, якби з Дідами не трапилась якась незрозуміла оказія. На жаль, Дідові Дмитру не пояснили, що в пенальті головне - гол, а не гра в тисячу. Бо два свої удари він акуратно вклав у хрестовинку та стійку.
Гарно в рамці діяли дід Андрій та Снігуронька Люда, а от Дід Толік на всю Україну явив своє хобі - наслідувати Тараса Михалика. Після реалізованого пенальті він на шалених радощах побіг до кута майданчика, зняв кожуха й мало на колінах не проїхався))). І тут усі побачили , що під кожушком була «локомотивська» зелено-червона форма з №17. До слова, в самого Тараса Михалика, який був на трибунах, це викликало неймовірну посмішку та оплески).
І все ж шальки терезів було схилено на користь краси та грації – 20:15. Проте закінчилось свято привітанням, роздаванням цукерок та загальним фото.
