Її наполегливості та кар’єрному зростанню можна тільки по-доброму дивуватися, захоплюватися, десь заздрити. Крок за кроком, сходинка за сходинкою – саме так ця чарівна лучанка невпинно долала труднощі на шляху до омріяного рівня. Олена росла від футзалістки до бокового судді Федерації футболу Волині, від лайнсмена до арбітра міні-футбольних ліг Волині, від рефері всеукраїнських жіночих фіналів до матчів чоловічої Екстра-ліги України. А нещодавно Олена Хомич відсудила товариський матч національних збірних України й Італії. Вище – тільки чемпіонат Європи та світу. Як же тендітна красуня стала футзальним вершителем долі найсильніших мужів країни? Це дізнавалося видання "Слово Волині" (http://slovovolyni.com).
Любов до спорту в Олени з’явилася ще в школі – особливо дівчині до душі були вправляння з баскетбольним м’ячем. Не зрадила цього виду спорту й коли вступила до Національного університету фізичного виховання та спорту України у Києві, де це захоплення майже переросло у професійну діяльність. Волинянка досягла такого рівня, що її запросили до клубу жіночої вищої ліги України «ТІМ-СКУФ». Для порівняння масштабів, то як «Динамо» (Київ) у чоловічому футболі.
Коли ж після університету познайомилася з майбутнім чоловіком Анатолієм і повернулася на Волинь, то кохання поступово породило іншу любов – до футболу. Так Олена почала тренуватися в луцькій жіночій команді «Легіон» під керівництвом Дмитра Голоскокова.
А в 2010-му чоловік попросив допомогти йому провести студентський чемпіонат Луцька з міні-футболу серед вищих навчальних закладів. Олена не злякалася й погодилася. Суддівство у її виконанні побачив голова Асоціації міні-футболу (футзалу) Волині Сергій Голоскоков, який запропонував пройти курси школи арбітрів Волині. Так потихеньку лучанка почала обслуговувати ігри нижчих ліг, а потім рухалася вище й вище.
– Звичайно, хвилювання є завжди, проте коли лунає свисток про початок матчу, думаєш тільки про гру, уважно стежиш за подіями, що відбуваються на полі, і тоді часу на переживання вже немає, – розповідає Олена Хомич. – Якщо арбітр кваліфіковано обслуговує гру, то яка різниця – чоловік це чи жінка? Тому мужчини поводяться по-різному: одні посміхаються, другі жартують, треті просто тримають дистанцію. Для них я передовсім суддя, а тільки потім – дівчина. Звісно, що бувало й страшнувато. Рятувало те, що я жінка, може, когось і посмикали б на моєму місці (Сміється. – Авт.). Якщо летять не надто милозвучні слова – це неприємно слухати. Якщо ті-таки слова переходять межі, даю попередження або й вилучаю гравця. Що стосується різниці в обслуговуванні матчів, то, як на мене, в дівчат усе більш очевидно: якщо гравець іде на порушення, то це так і є. У чоловіків зовсім по-іншому, а тому треба уважно дивитись і розрізняти наміри гравців: навмисно чи не навмисно.
Певна річ, будучи на той час єдиною жінкою-арбітром Волині, Олена привернула увагу столичних функціонерів. Для такої собі апробації Хомич запросили в Одесу відсудити фінальну частину Аматорської футзальної ліги України. І лучанка настільки коректно відпрацювала свої ігри, що самі організатори визнали: жінка зі свистком значно краще тамує невиправдані пристрасті гравців. Тож цілком логічними стали наступні призначення волинянки в Кубку України (чоловіки), Першій лізі України (чоловіки), Вищій лізі України (жінки), фіналі Кубка України (жінки), Суперкубку України (жінки) та Екстра-лізі України (чоловіки).
Так Олена Хомич побила відразу кілька рекордів, адже стала першою з Волині, кому довірили найсильніший футзальний дивізіон, першою жінкою, яку допустили обслуговувати Екстра-лігу України. А буквально кілька тижнів тому стала першою українкою, що відсудила міжнародний матч. Це була зустріч національний збірних України та Італії, яка закінчилась перемогою «жовто-блакитних» 2:1. Тому сміливо можна стверджувати, що лучанка ще й фартова для збірної, бо ж за суддівства інших рефері ці суперники розійшлися миром 2:2.
Родина не тільки всіляко підтримує Олену, а намагається в усьому сприяти. Як вона сама жартома зізнається, свисток їй у руки поклав чоловік Анатолій. Та й сини Михайло і Тарас рівняються на своїх баьків. Саме Хомичі в 2015 році стали тріумфаторами обласного фестивалю «Мама, тато, я – спортивна сім’я», а на всеукраїнському рівні вибороли для області бронзовий п’єдестал пошани! Але хіба варто дивуватися успіхам у цій царині, якщо народилася наша героїня 10 грудня… у Всесвітній день футболу!
Тож Олену без сумнівів можна зараховувати до когорти найуніверсальніших спортсменок Волині, яка відверто каже, що якщо загадувати бажання, то про матчі рівня ФІФА (міжнародна футбольна асоціація), а якщо мріяти, то лише про те, щоб її діти та діти українців були здорові й не знали війни.
