Буквально кілька днів тому спортивна громадськість нашого краю раділа з 4-го місця на Чемпіонаті України з легкої атлетики (метання списа) в Кіровограді Анни Лагоди. Зізнаймося, раділи по-перше за саму Анічку, а по-друге – тішилися тому, що якщо успіхи метальника Максима Богдана давно стали чудовою традицією, то от результати волинських красунь чомусь були у затінку. Однак пора міфи розвінчувати.

 

То що ж криється за успіхом, який шлях до того успіху і взагалі – як воно бути одночасно  гарною тендітною дівчиною та здобувати перемоги у виді спорту, який апріорі є не лише технічним, а й силовим? Про це «ВолиньSport» і поговорив із Анною Лагодою.

 

 

- Аню, як доля звела тебе із таким специфічним видом спорту?

- У спорті я вже 13 років. Залучив мене до нього мій перший тренер – вчитель фізичної культури гімназії №14 Бортник Віктор В’ячеславович. За це я буду вдячна йому все життя. Він і передав мене в руки тренерів Луцької районної ДЮСШ Саган Любові  Михайлівни (мій другий тренер, хороший спеціаліст та журналіст газети «Слава Праці») та Сагана Анатолія Григоровича (її чоловік, мій тренер, який викладає суто метання списа та штовхання ядра).  Займалась я і народними танцями 5 років, і туризмом, і бігом на короткі дистанції, і стрибками у довжину, і штовханням ядра, але зробила свій вибір саме на метанні списа, яким займаюсь уже майже 5 років.

Сподобався цей вид спорту,адже він є якимось специфічним, неординарним, оригінальним видом спорту. Так, зізнаюся, що звикла чути: «Ти займаєшся бігом? Волейболом?» )). Не люблю командні виду спорту! Індивідуальні – так. Тут ти сам за себе! Гімнастика також не подобається, бо там дуже рано закінчується спортивна кар’єра.

А для мене спорт на першому місті.  Є ціль, мета, і я йду до неї.

 

- От ти сама сказала про ранній фініш у гімнастиці, але в метання теж є мінус – воно не таке популярне у глядачів і, певно, спонсорів. Чи я помиляюся?

- На жаль, ви маєте рацію. Якщо бути відвертою, то нашому виду спорту тяжкувато на Волині. Спортсмени перспективні є, то вже повірте мені, але умов – немає. Це треба визнати. Кошти – то взагалі вічна проблема, адже спорт багато вимагає: змагання, збори, екіпірування, харчування, фармакологія, відновлення…

 

- Аню, давай поговоримо конкретно про твої досягнення.

- Нещодавно приїхала з Києва – в Конча-Заспі проводились змагання на Кубок України з легкої атлетики (метання), 2-ий етап. Там виграла змагання, була першою. Про 4-е місце в Кіровограді ви вже самі знаєте)).  Ще були змагання в Кіровограді у квітні місяці, там також посіла 1-е місце (це був Кубок України з легкої атлетики, 1-ий етап).

Взимку виступаю на змаганнях зі штовхання ядра, оскільки спис метати зима не дозволяє (змагання проводяться в манежі).  Їздила на Командний чемпіонат України з легкої атлетики у приміщенні в Запоріжжя зі штовхання  ядра. Того року ще проводились змагання в Донецьку (Чемпіонат України), там була срібною призеркою. В 2014 році у Кіровограді виконала норматив Майстра спорту, зайнявши 5-е місце серед дорослих)). Можна також згадати мої виступи за кордоном у Польщі та Білорусі.

Змагання проводяться по вікових категоріях:  юнаки, юніори, молодь, жінки. Мені 21, і я виступаю ще по молоді – до 23 років.

 

- Наступна ціль яка?

- Зараз стараємось покращити свій результат і відібратись на Чемпіонат Європи з легкої атлетики серед молоді, який буде проходити 9-12 липня в Таллінні. Через тиждень знову їдемо в Кіровоград. Там буде проходити відбір до Чемпіонату  Європи. А там вже можна і на якісь комерційні старти їздити).

 

- Поговорімо про режим. У різних видах спорту він по-своєму особливий. Як у тебе?

- Режим відіграє дуже велику роль у будь-якому виді спорту,особливо сон. Ще як тільки починала займатись спортом, то не розуміла того, що деякі спортсмени дозволяли собі гульки на дискотеках і тому подібне. А зараз уже маю великий досвід і знаю, що нічні гуляння багато чого забирають.

Якщо я на зборах, то роблю два тренування в день.  Удома таку інтенсивність не дозволяє навчання. Немає обмежень в харчуванні, ніяких дієт )). Їм все підряд, але стараюсь їсти тільки корисну їжу. Менше солодощів, більше білків. Без вуглеводів ніяк, це і є енергія, але намагаюсь їсти менше.

Раніше купувала наш шоколад, а зараз тільки імпортний (німецький). Не їм фаст-фуд (швидку їжу) взагалі. Дякую своїм родичам за те, що є село (здорове харчування саме звідки: м’ясо, молоко, яйця…).

А взагалі, люблю природу і все,що з нею пов’язано. Мені краще провести час біля водойми, ніж піти в кіно)).

 

- А як стосовно хлопців? У багатьох видах спорту наставники ледве не стежать за своїми вихованками)).

- Чесно?! Тренер не забороняє мені щось там робити чи кудись там ходити. Наставник впевнений, що я достеменно знаю - що можна, а чого не варто. Все, що я роблю  - роблю ж для себе, а не для нього. Люблю також ходити в театр, читаю книжки та обожнюю подорожувати.

 

- Яка мрія в Анни Лагоди?

- Мрію і знаю, що стану Олімпійською чемпіонкою. Можливо, неодноразовою)).  Зараз для мене спорт на першому місці. Хочу спортом заробити собі на життя, відкрити свій бізнес. Взагалі, хочу бути незалежною, свобода – найкраще, що є в житті. Хочу сама добитись чогось, не залежати від чоловіка. Потім і про сім’ю можна думати))). Взагалі, хочу поїхати за кордон, але вірю, що через пару років Україна буде процвітати.

Мрію про спортивну кар’єру, хорошу сім’ю, здоров’я у рідних, мир та спокій між народами. Та взагалі – про звичайну моральну досконалість та розуміння між людьми.

Розмовляв Андрій Собуцький, спеціально для «ВолиньSport»

 

Фото особисто надані Анною Лагодою