Розмінявши сьомий десяток літ, житель села Мерви, що на Горохівщині, дасть фору будь-якому дебелому молодику. Після виходу на заслужений відпочинок, чоловік не лише опікується господарством та майже гектаром (!) поля, а й бере участь у спортивних змаганнях. Та ще як бере! За свою, так би мовити, пенсійну кар’єру волинян став шестиразовим чемпіоном України та переможцем Кубка СНД з важкої атлетики! Кількості ж срібних та бронзових медалей просто не злічити! А зовсім нещодавно Ігор Петрович повернувся з Києва, де проходив Відкритий літній чемпіонат України з легкої атлетики серед ветеранів спорту. За результатами дводенного метального п’ятиборства срібна нагорода поїхала на Горохівщину.
Будинок Ігоря Зубарєва приємно вражає гостей буквально з порога – оселю сміливо можна назвати композицією домашнього затишку, музею спортивної слави та власноруч зробленого атлетичного залу. Поряд зі звичними для кожного побутовими елементами розташувалася кімната, в якій виблискують медалі, немов змагаються між собою на конкурсі краси. Окремо від усіх висять найбільш дорогі серцю Ігоря Петровича металеві нагороди найвищого рангу, які він із трепетом душі одягає тільки з поважних причин. Коли ж виймає три старенькі потерті папки, то в очах, наче далека зірка, ледь помітно спалахує сльоза. Ще б пак – паперові сейфи охороняють 123 грамоти!
Здобувати такі бажані перемоги над суперниками і над собою допомагає спортивний зал, який обладнав сам господар. У цій кімнаті сила-силенна штанг, гантель, гир та усілякого дерев’яного важкоатлетичного інвентарю. Саме тут майстер спорту щоранку проводить зарядку і тричі на тиждень двогодинні тренування. Результатом неабиякого оптимізму та натхнення, які випромінює житель Мерви, стали його індивідуальні титули. Ігор Зубарєв є сімнадцятиразовим чемпіоном Львівщини, п’ятиразовим чемпіоном Івано-Франківської області, шестиразовим чемпіоном України, тріумфатором ІІ і ІІІ Всеукраїнських спортивних ігор, триразовим чемпіоном Києва та переможцем Кубка СНД.
– Напевно, уся справа в загартуванні характеру, – розмірковує багаторазовий рекордсмен. – На жаль, зростати мені довелося без батька, якого призвали на фронт, де він і віддав життя за мирне небо майбутнього покоління. Напівголодне дитинство в окупації насамперед запам’яталося тим, що німці змушували жінок будувати захисні укріплення, а ми, хлопчаки, бавилися не іграшковими пістолетиками, а бойовими снарядами й гільзами…
Уже після школи доля добряче поекспериментувала над молодиком. Спочатку проходив військову службу в одній з авіаційних частин Баку, потому працював в аптечному складі Львова та здобував освіту в Івано-Франківському технікумі фізичної культури. Далі були 27 років роботи в правоохоронних органах Львівщини і, звісно, нинішня «зіркова» спортивна пенсія. Сам же й жартує із себе, мовляв, був авіатором, фармацевтом, офіцером УМВС та ліквідатором аварії на ЧАЕС, а став шестиразовим чемпіоном України!
Сьогодні наш славний земляк менше переймається особистими здобутками, а дедалі з більшим ентузіазмом працює над спортивними досягненнями молоді. Він працює тренером Горохівської ДЮСШ, є керівником секції з важкої атлетики Берестечківського ПТУ-27. Лише за останні роки підготував п’ятнадцять чемпіонів області та шістьох атлетів, які стали переможцями Всеукраїнських спортивних ігор з важкої атлетики. Нині ж готує одну з найперспективніших вихованок, яка всього за рік виконала норматив першого дорослого розряду з підіймання гирі. Неймовірно, та студентка І курсу Горохівського коледжу ЛНАУ Марія Харитонова 70 разів підіймає пудову залізяку!
9 жовтня Ігореві Зубарєву виповниться 73, а він має вигляд 55-літнього. Споглядаючи за його молодечою непосидливістю, розумієш нарікання односельців, які бідкаються, що Петровича майже годі застати вдома. Він же у відповідь тільки щиро посміхається і переконує, що фізичні навантаження людям його літ – зовсім не тягар, а заміна мікстур та пігулок.
Андрій СОБУЦЬКИЙ
