У новому сезоні чоловічий волейбольний клуб із Луцька в вишці демонструє ефектний та ефективний стиль гри. І це не могло залишитися непоміченим функціонерами та прес-службою Федерації волейболу України. Хоча поразка від нетішинського ХАЕС-НАЕК трохи змазала картину, проте «Олюртранс» і далі є одним з лідерів.
Тож відверта розмова із граючим президентом луцького клубу Юрієм Гупалом.
- Пане Юрію, як сталося, що ви зазнали поразки від однозначно слабшого на сьогодні суперника?
- Відверто кажучи, у причинах поразки від ХАЕС-НАЕК я досі не розібрався. Адже напередодні ми впевнено перемогли представника Суперліги минулого сезону – «Фаворит» із Лубнів (3:0). Та й матч із суперниками з Нетішина, яких неодмінно перемагали раніше, розпочали дуже добре. Щоправда, не від хорошого життя я, у свої 44 роки та зростом 175 см, узявся виконувати функції зв’язуючого: Долгополов, котрий дуже допоміг нам у стартовому турі чемпіонату, поїхав виступати до Польщі. Однак гра у сеті пішла наче по маслу. Та коли в перерві зробили певні заміни, щось раптово «зламалося».
Втім, навіть у значно серйознішій боротьбі ми заробили сетбол – 24:23, а в наступному розіграші м’яч після удару опонентів, здавалося, полетів у аут. Проте судді вирішили інакше, і далі нетішинці записали собі до активу ще два очка.
У принципі, 1:1 по партіях – то аж ніяк не трагедія. Треба було продовжити спокійно грати та виграти два наступних сети. Однак не вийшло – 21:25 і 23:25. І чому так сталося – нам ще належить розібратися…
Хоча, як кажуть, нема худа без добра. Як потім з’ясувалося, президент ХАЕК-НАЕС, незадоволений грою та результатами своїх волейболістів у попередніх матчах, заявив, що зніме команду з чемпіонату, якщо вона програє ще й нам. Ось наші суперники й «рубилися» так заповзято, наче востаннє в житті. І, виходить, ми, програвши, так би мовити, зберегли ХАЕС-НАЕК життя. Тож з цієї точки зору я навіть задоволений.
- І все ж, поразки – це завжди погано…
- Ви праві! Гадаю, нам слід почати більш серйозно ставитися до тренувального процесу. Нині ми це робимо лише два рази на тиждень, та ще й починаємо аж о 20 годині. Звісно, це нікуди не годиться. Тому я, як президент клубу та депутат облради, націлений докласти максимум зусиль, що ситуація терміново змінилася на краще.
- А чому цього не було зроблено раніше?
- Бо на цей момент я втримую команду на плаву власними зусиллями. Ніхто жодної допомоги поки не надає. І мені це, відверто кажучи, дивно. Виходить, мене, хто закохався у волейбол ще в четвертому класі школи, проте ніколи не грав на професіональному рівні, ідея мати в області чоловічу команду хорошого рівня турбує більше за всіх інших? Хочу вірити, що насправді це не так, і незабаром «Олюртранс» відчує на собі турботу й від інших осіб та організацій.
- Зважаючи на вищесказане, просто дивно, як команда знаходить у собі стимул боротися за перемогу в кожному матчі й бути нині одним із лідерів чоловічої «вишки». Невже ставите завдання пробитися до Суперліги?!
- Ну, про це мова зараз не йде. А ось пробитися до четвірки найсильніших – це справді завдання-мінімум. Розумієте, у 2018-му ми святкуватимемо 10-річчя з дня утворення нашого клубу. Тому й хочемо самі собі зробити до цієї почесної дати хороший подарунок.
Коли ж проб’ємося до квартету найсильніших – там уже побачимо, як може скластися далі. Адже на даний момент, як ви розумієте, належних умов для виступів у чемпіонаті Суперліги в нас немає.
- Ну, а, принаймні, перспективний склад маєте? Чи в команді переважно ваші однолітки?
- Зараз зібрані гравці різного віку. Є двоє зовсім молодих хлопців. Однак якщо «Олюртранс» отримає необхідну підтримку, то сформувати цілком боєздібний склад, повірте, ми зможемо! Тим більше, заявитися до Суперліги щоби одразу ж пасти там задніх – це точно не про нас!
