Ось і закінчився регулярний чемпіонат Вищої ліги України з баскетболу. Волинські вболівальники гаряче підтримували своїх улюбленців: раділи їхнім перемогам, сумували з їхніх невдач, дратувалися через несправедливі поразки, переживали після аварії... Проте всупереч зовнішнім та внутрішнім обставинам фанатично закохані в баскетбол люди, яких об’єднують сім букв («ЛУЧЕСЬК»), зуміли пробитися до раунду плей-офф, куди дорога була тільки найкращим восьми колективам України.
Це є безумовним подвигом. Чому? Згадайте початок сезону, і всі питання випаруються апріорі. Зникнення «Волиньбаскета» тоді прирівнювалося до смерті всього волинського баскетболу. Але якщо є бій сердець, залюблених в улюблену справу, то та справа житиме доти, доки б’ються ті серця. З’явився новий БК - «Лучеськ». Клуб, який всі суперники встигли поховати ще в зародку. А, зваживши на стартові результати, то тільки переконувались та зловтішались.
Натомість що зробили Смітюх, Чайковський та всі, хто носить на грудях зображення баскетбольного м’яча на в’їзній вежі замку Любарта? Вони переламали усі сподівання «доброзичливців» та почали оклигувати, кріпнути, зігруватись та, зрештою, добряче тріпати лідерів!!! І, вважаємо, сенсаційно пробилися до «Фіналу восьми», який пройде 12 травня в найкращій баскетбольній арені України — київському палаці спорту.
І от, як грім з ясно неба, після радісного фінішу регулярки дізнаємося про те, що вояж «Лучеська» на столичний фінал під великим знаком питання. Причина більш ніж банальна — поки що немає коштів...
Ми, журналісти, не знаємо не скільки часу ще вистачить натхнення, жертвування власним здоров’ям та, підозрюємо, більш матеріальними ресурсами людей, які породили це дітище під назвою «Лучеськ». Однак нас дивує інше — чому команда, яка справно ось уже кілька років поспіль приносить в спортивну скарбничку області немало залікових очок, прославляє Волинь на всю країну, повинна постійно ЖЕБРАКУВАТИ??? Чому вона почувається в рідному краї, наче небажана невістка? Чому вона приносить велику користь, а їй за те не тільки не дякують, а ще й ганять?
У нас нема відповіді на це запитання. Але у нас є сподівання на всіх, хто хоч на йоту причетний до справ фінансових. Ну не може ж бути так, щоб за крок до останнього бою закінчились набої...
Надія вмирає останньою.....
