Перша зустріч між южненцями та волинянами почалася без розвідки на зустрічних курсах.

Обидва суперники розуміли, що кожна перемога на кінцевому етапі чемпіонату може вартувати місця в ТОП-4.

І така швидкість попервах радше нагадувала сумбур, ніж слалом. Це проявилося в не зовсім високій результативності команд.  Що сказати, якщо цифри 8:9 трималися понад дві хвилини.  16:15 – тому доказ.

Друга чверть стала більш якісною як у плані швидкості, так і в сенсі результативності. І слава Богу, що в цьому періоді у волинян пішли "трюльники". Інакше важко навіть уявити – яким би був відрив господарів. А так лучани саме влучними  триочковими  суперника і притримували.

Хоча побільшало й фолів. Доволі часто – зовсім не обов’язкових, на чужій половині майданчика. Але перед великою перервою вже у «Хіміка» пішли триочкові, тому вдався відрив.

На початку третьої 10-хвилинки здалося, що «Волиньбаскету» можна вже готуватися до наступної гри. Проте до честі підопічних Дмитра Чайковського, вони, зціпивши зуби, взялися наздоганяти. Однак щойно гості підібралися як знову відпустили…

Фінальна чверть стала фантастичною. Це без жартів і незрозумілих підтекстів.  Господарі зі старту прибили своїх волинських візаві двома поспіль триочковими. Але Луцьк знову оговтався від такого нокдауну. Ба навіть більше – не лише вирівняв ситуацію на майданчику, а й зміг вийти вперед. Але тут згадалася зустріч у Харкові….

І коли рахунок за 2 хвилини до сирени став 82:81, гравці «Волиньбаскета» почали панічно поспішати і намагалися неодмінно завершувати атаки кидками з-за дуги. Було три рази поспіль. Три рази мимо…

На превеликий жаль лучан, вони поступилися 90:83  у доволі принциповому та важливому протистоянні. І якщо поразка буде  в другій зустрічі, то сподіватися волинянам залишиться тільки на приїзд дубля Кіровограду до Луцька, а також на поразки Южного в Харкові та втрати у Києві. Крім того, Луцьку ще треба виграти в Дніпропетровську. Словом, ребус ще той.