Молодий півзахисник «Волині» Артур Рябов став першим переможцем голосування за гравця місяця серед уболівальників, яке ми започаткували у березні. І недарма – талановитий вихованець нашої юнацької команди дуже добре себе проявив в усіх чотирьох березневих поєдинках, а без нього – уже важко уявити склад «Хрестоносців» у нелегкій боротьбі за найвищі місця Першої ліги. Тож ми не пропустили можливості поспілкуватися із Артуром перед нелегкими подальшими квітневими випробуваннями «Волині» у Першій лізі.
Джерело: офіційний сайт ФК "Волинь"
Артуре, які враження від того, що вболівальники тебе визнали гравцем місяця? Наскільки для тебе приємний цей приз?
Дуже приємно бути гравцем місяця та відчувати підтримку вболівальників – вони надають упевненості. Хочеться далі показувати хороший рівень гри – це стосується і мене, і команди в цілому. Далі у нас важливі ігри – «Кристал», «Металіст», у яких треба виходити і вигравати.
Загалом, як оціниш березень для себе і команди?
Почали ми з «Чорноморцем» не надто добре – грали непогано, однак все-таки поступилися. Далі нам вдалося виправитися. На жаль, не обіграли «Миколаїв» та «Агробізнес», хоча я вважаю, що перевага була на нашому боці – забивай своє та підвищуйся у турнірній таблиці. Думаю, це все-таки був хороший місяць, а далі нам треба бути ще сильнішими і більше старатися.
Чого не вистачило хлопцям у двох останніх поєдинках – ніби в жодному з них не були гіршими за суперників, однак і перемог не здобули?
Вважаю, що не вистачило ще більше ініціативи та гостроти попереду. Хоча моменти у нас були – тож, мабуть, не вистачило реалізації та футбольного фарту.
Видно було дуже велику жагу до боротьби в матчі проти «Агробізнеса». Дійсно були заряджені будь що обіграти конкурента?
Звісно, адже це була гра за шість очок. Якби ми у цій грі поступилися, у нас було би дуже мало шансів на подальшу боротьбу. Ми вийшли на поле з бажанням, у нас горіли очі, однак сталося так – не змогли дотиснути, забити і виграти.
На жаль, твоя особиста жага до боротьби вилилася у четверту жовту картку сезону. Болісно буде пропускати матч з «Кристалом»?
Звісно, неприємно пропускати ігри, особливо зараз, коли у нас особлива відповідальність і ми повинні вигравати у кожному матчі. Але, можливо, воно й краще, що доведеться пропустити матч з «Кристалом», а не з «Металістом». Сталося так, як сталося…
Як тобі працюється із Василем Сачком та нашим тренерським штабом?
Працюється добре. У нас дуже цікаві та інтенсивні тренування, у нас горять очі. Однак зараз це особливо важливо, адже починається дуже щільний графік з багатьма іграми, іноді навіть «підсідають» ноги, однак ми все одно стараємося.
Цього сезону тобі доводилося знову виборювати місце у стартовому складі. Важко було впоратися на фоні невдалого старту сезону у виконанні «Волині»?
У нас хороша конкуренція в команді, виборювати місце завжди важко. Утім, якщо викладатися на тренуваннях та в іграх – тренер обов’язково це побачить. Тим більше, з такою підтримкою вболівальників, яка у нас є, якщо показувати свій рівень – тоді будеш ставати кращим і отримаєш місце у складі.
Пам’ятаємо твій розпач у матчі проти «Вереса», який ти достроково завершив за дві жовті картки. Що відчував тоді, як ішов з поля, і як довго відходив від тих емоцій?
Звісно, тоді я був злий і дуже засмучений, емоції накривали – я ніяк не міг заспокоїтися і не спав усю ніч. Розумів, що підвів команду в дербі, і команда тоді поступилася. Утім, команда мені допомогла, як і тренери – вони мене заспокоїли та підтримали. Тож, у підсумку, я зміг із цим впоратися, за що їм усім дуже вдячний.
Пам’ятаємо, що ти немало м’ячів забивав за «Волинь» U-19, а також у контрольних матчах за основну команду. У матчі з «Нивою» в тебе був перший офіційний гол на дорослому рівні. Які емоції тоді були в тебе?
Дуже зрадів своєму першому голу в офіційних іграх, дуже хороші були емоції. Я відчув багато упевненості, відчув, що можу забивати, тож треба більше бити по воротах та загострювати атаки.
20 років – це і молодий вік, і разом з тим солідний, враховуючи те, що ти вже два сезони стабільно граєш у першій команді «Волині». Які зараз головні твої футбольні цілі?
Найперша мета – вийти у Прем’єр-лігу. І вона не лише моя, а й усієї команди – ми прагнемо цього і заради цього «вбиваємося» на футбольному полі. Звісно ж, як кожному футболісту, хочеться добитися виклику до збірної. Поки що мої цілі виглядають десь так.
Попереду у «Волині» - важкі два місяці, за які доведеться зіграти 12 фіналів у боротьбі за поставлені завдання. Як себе морально до них готуєте?
На кожну гру налаштовуємося, як на останню. Ми розуміємо, що кожен із цих матчів буде відповідальним, і треба обов’язково всюди вигравати, аби підвищуватися у таблиці, адже йде дуже запекла боротьба. Ні в якому разі не можна розслаблятися чи опускати руки – я упевнений, що суперники ще будуть втрачати очки, тож мусимо перемагати та їх обганяти.
