Сезон 2018-2019 виявився цікавим, супернасиченим та драматичним для нашої команди. Попри всі проблеми, «Волинь» до останнього боролася за вихід до Прем’єр-ліги, однак не змогла у двоматчевому протистоянні здолати львівські «Карпати». Новий сезон «Хрестоносці» розпочнуть знову в Першій лізі, однак знову під керівництвом Андрія Тлумака, який після виходу команди з відпустки поспілкувався із клубною прес-службою.
Андрію Богдановичу, ну ось уже видихнули після попереднього сезону, який футболісти і ви завершували дещо розчарованими. Як зможете його оцінити уже на холодну голову?
Якщо брати чисто зі спортивної точки зору, то сезон пішов у плюс. Із сезону, де команда вилітала, ми вийшли у плей-офф. Там нам не пощастило через певні причини, до яких я не хочу повертатися, ми не пройшли далі. Хоча по грі, і це всі бачили, ми були на рівних із командою Прем’єр-ліги. Другий момент – це забиті м’ячі. Пам’ятаєте, коли я приходив в клуб, на прес-конференції мене запитували, який стиль Андрія Тлумака? Я тоді казав, що хочу зробити так, щоб команда була цікава для глядачів. І останніми матчами ми все-таки довели, що ми цікаві глядачам, тому що стільки, скільки їх прийшло на останній матч – це дуже великий показник нашої роботи. Якщо взяти статистику – ми були другими в чемпіонаті за забитими голами. Так, десь були проблеми в обороні, однак так часто трапляється: коли команда багато грає в атаку, то може більше пропускати. Так грає «Барселона», яка багато забиває і чимало пропускає, чи той же «Реал». Звичайно, я не хочу сказати, що ми «Реал» чи «Барселона», однак на своєму рівні ми були тією командою, яка грала в атакуючий та цікавий для глядачів футбол. Тому ми й деякі рекорди побили – на початку чемпіонату перемогли у п’яти матчах. Я вважаю, що це був хороший старт. Тобто, в загальному цей сезон я можу поставити в плюс, однак не до кінця, бо хотілося цього року бачити нас у Прем’єр-лізі.
Уже згадали про те, що команди був дуже солідний початок чемпіонату. Десь під час нього розуміли, що команда рано чи пізно оступиться?
Звичайно, футбол тим і цікавий. Але величезна заслуга в цьому старті – у наших футболістів і всієї команди. Ми працювали як одне ціле і я ніколи не відділяв нікого – футболістів, тренерський штаб, керівництво, адміністраторів. Ми всі були одним клубом «Волинь». Хочеться досягти того, щоб весь Луцьк став цією футбольною «Волинню». Коли всі будуть іти за нас вболівати, йти перемагати, кожен буде чесно робити свою роботу – тільки тоді у нас буде результат. Ми також намагаємося усе це робити, і, звичайно, за рік дуже складно всього досягти, але ми цього прагнемо і хочемо. Дуже хочу подякувати за сезон нашим футболістам, моїм помічникам, усім тим людям, які були біля нас, адміністраторам, які дуже хороші люди, Геннадійовичу (клубному відео оператору Віктору Кримузі – прим. авт..), який ледь не ночував на стадіоні, сумлінно роблячи свою роботу, лікарям і масажистам, які старалися, щоб у футболістів було менше травм, прес-служба, яка старалася, щоб про клуб говорили і чули. Кажуть, футбол складається з дрібниць, і якщо правильно працює кожен гвинтик – тоді машина їде, а якщо бодай один не так прикручений, порушується робота усього механізму. Ось і футбольний клуб – це велика машина, яка ставить перед собою цілі і підкорює вершини.
Взимку ви відзначали важливість повноцінних зборів та докомплектації команди. Яку роль це зіграло навесні?
Так, новачки задовольнили нас повністю. Я дуже задоволений усіма. Трохи не вийшло, але ви бачили, як ми грали, як ми боролися, тому футболістам вчергове хочу сказати велике дякую. Після зборів найголовніше було – відновлення. У нас були часті ігри і навіть спарений виїзд, коли ми грали з «Миколаєвом» та «Балканами». Тоді функціонально ми не програли, а не виграли у «Балкан» через не футбольні моменти. А в загальному – ви ж бачили, що в жодному матчі не було такого, щоб наш гравець падав і тримався за ногу чи її зводили судоми. Це все було показником функціональної готовності команди.
Після поразки від «Авангарда» команда розізлилася і понеслася по лізі переможним маршем. Чи було це нашим сезонним піком?
Можливо, й було, однак нас розізлив не перший матч. Нас розізлило ще перед зборами зняття шести очок. Однак хлопці не опустили руки і не засмутилися. Я знаю, що декому із хлопців приходили хороші пропозиції з інших клубів, однак вони лишилися і довели, що вони не слабаки і не боягузи, а навіть попри такі проблеми хотіли виконати своє завдання. Тому їм усім дуже велика подяка.
Щодо матчу проти «Авангарда», то десь нам у ньому не пощастило. Я не можу сказати, що той матч ми програли за всіма параметрами. Так, ми тоді багато моментів не використали і мали забивати, а потім наприкінці було те пенальті. В футболі так буває… Але ми не опустили руки, хоча багато місцевих фахівців уже нас списали після зняття шести очок та програної першої гри. Але ми були однією командою, рухалися вперед, тому десь і видали такі матчі і трималися до кінця. Наприкінці сезону, звичайно, зіграла роль психологія, коли ми були в ситуації, що не мали права втрачати очки. В таких ситуаціях складно грати, причому не лише нам, а навіть гравцям світового рівня – на чемпіонаті світу, у півфіналах Ліги Чемпіонів команди, які не були слабшими, а навіть і сильнішими, у підсумку програвали і вилітали. Якби футбол був прогнозованим, якби ми знали, що в тих матчах ми втратимо, а в інших – наберемо, нікому б не було це цікаво. А так команди нижчі за класом билися проти сильніших. Це було цікаво, і, вважаю, що заради такого люди ходять на футбол.
Зрозуміло, що вся команда добряче відпахала у сезоні, однак особняком стояв вклад Дениса Кожанова, якого й визнали найкращим гравцем сезону в Першій лізі. Як ви оціните роль свого колишнього одноклубника в успіхи «Волині»?
Денис став першим нашим новачком, і після мого приходу одним із пріоритетних гравців, яких я хотів сюди запросити. І прихід гравця такого рівня до «Волині» - це було ніби 50 відсотків успіху. Разом з ним прийшли чи залишилися й інші футболісти – наприклад, Сергій Сімінін – капітан і величезна величина волинського футболу. Віталій Неділько також дуже велику роль відіграє у колективі і у воротах, коли виходить на поле. Той же Валерій Болденков дуже додав цього сезону і зараз є захисником, можливо, навіть рівня національної команди. Василь Курко також дуже додав у порівнянні з минулим роком і став зовсім іншим гравцем. Можна довго продовжувати відзначати гравців, але можу сказати одне: не було би цієї команди – тоді не було би Дениса. Не було би Дениса – не було би цієї команди. Він з командою доповняють одне одного. Денис – це топ-гравець. Він пройшов Лігу Європи, відіграв дуже багато матчів на найвищому рівні. Денис робить цю команду, а команда робить його. Так само, наприклад, Сімінін – він робить команду, а команда робить Сімініна. Це як «пазл», де без однієї деталі не буде усієї картинки. Ну а щодо Кожанова – Денис став найкращим і дійсно заслужив цього.
Матчі з «Карпатами» - те, заради чого команда працювала весь сезон. Чи задоволені ви нашими гравцями у тих іграх?
Так, я їм сказав, що всіма футболістами, навіть тими, що від нас підуть, я дуже задоволений і вдячний їм, що вони були частиною нашої команди, ми були частиною їх, і це була велика футбольна сім’я. Я не знаю, як будуть вважати гравці, які від нас підуть, однак я особисто дуже вдячний їм.
Протягом сезону в багатьох уболівальників була невпевненість у команді, у проекті, однак після вирішальної поразки більшість із них проводили команду оплесками. Приємно було в душі відчувати, що команда знову завойовує прихильність лучан?
Це вже мабуть було на другий день після гри з «Карпатами», коли я передавлювався відео, передавлювався емоції з гри. Звичайно, було дуже приємно. В той момент, коли я стояв на бровці, мені було дуже прикро і, кажу від душі, був дуже сильно засмучений. І зараз, як ви кажете, коли минуло трохи часу, я знову-таки хоче подякувати глядачам, які тоді прийшли, підтримували. Звичайно, я зі свого боку тоді не зовсім правильно вчинив, я був тоді душею і серцем з нашою командою, хотів, щоб вона пройшла далі. За свій вчинок я вже вибачився тоді, потім на засіданні КДК також вибачився перед арбітром, бо це було неправильно. Але і в нас на стадіоні те, що глядачі повибігали – було не потрібним. А шалена підтримка, яка тоді була – це те, заради чого ми граємо. Завдяки такій підтримці футболісти швидше біжать, краще грають, тому ще раз хочу подякувати і закликати, щоб нас так підтримували і надалі. Якщо кожного матчу у нас вона буде, то ми, зробивши висновки з попереднього сезону, постараємося зробити усе, щоб все-таки виконати завдання та вийти до Прем’єр-ліги.
Те, що протягом червня цікавило любителів футболу – чутки зв’язували вас із поверненням до «Карпат». Однак, наскільки зрозумів, було бажання продовжити проект у Луцьку?
По-перше, це було би нечесно по відношенню до людей, до футболістів, які тут зі мною працювали, і до керівництва клубу, яке довіряє мені. І те, що я чув після останньої гри від вболівальників, ті теплі слова – як я міг кудись піти? Це було би нечесно з мого боку, а я не та людина, яка працює нечесно. А те, що пишуть – це наша львівська «жовта преса», яка не маючи інформації пише такі речі… Я є в Луцьку, я є в «Волині» до тих пір, поки я тут потрібен.
Як ви оціните для себе перший сезон у «Волині»? Наскільки важливим він став у вашій тренерській кар’єрі?
Звичайно, це мій перший досвід головного тренера дорослої команди. Вважаю, що я набув колосального досвіду. Єдиний момент – що завдання до кінця не виконали. Ми зробили величезну роботу, ми боролися до останнього туру, до останньої хвилини плей-офф, однак вийти до Прем’єр-ліги не зуміли. Але я цей сезон записую однозначно в плюс і ні в якому разі не в мінус.
Які найближчі плани в команди?
Зараз у нас збори. Перший з них проводимо у Луцьку – з 25 червня по 6 липня. З 6 липня по 19-те буде в нас збір на Закарпатті, в «Камелоті», де буде ряд матчів, де ми будемо готуватися та переглядати потенційних новачків і награвати ті моменти, які би ми хотіли бачити в майбутньому сезоні. Це буде знову атакуючий футбол, в який ми хочемо грати. Звичайно, будемо робити і акцент на обороні, щоб менше пропускати.
Звичайно ж, питання, яке цікавить усіх – кадрове. Хто з футболістів залишиться, хто, можливо, уже не буде з нами, і чи є хтось, ким ми цікавимося?
Не хочу поки багато говорити про тих, кого ми візьмемо, тому що це все поки в процесі. У Сергія Петька закінчився з нами контракт, він вирішив його не продовжувати. Хлопець хоче грати і я його підтримую, він молодий гравець і йому потрібен ігровий час, і, мабуть, він робить правильно, що шукає вихід, щоб через гру прогресувати. З Дмитром Козьбаном так само ми прощаємося – він також хоче грати, він дещо втратив ігрову практику в нас, програв конкуренцію, але він дуже хороший нападник, що він довів у першому колі чемпіонату, і я йому вдячний за цей сезон. Ну і, мабуть, Богдан Когут нас залишить. Я йому вдячний за цей сезон – він відіграв багато хороших матчів. На майбутній сезон у нас залишається Віталій Неділько, який є уже легендою клубу, а також будемо робити ставку на молодих воротарів.
Чи обмежиться кадрова ротація цими гравцями? Чи все таки змін у складі команди буде більше?
Ви повинні розуміти, що футбольна команда не може завжди бути однією – наприклад, взяти 18 футболістів і ними три роки грати. Яскравий приклад – «Тоттенхем». Так, вони того року вийшли у фінал Ліги Чемпіонів, однак у чемпіонаті та Кубку не дуже вдало виступили. Тому для здорової конкуренції повинні постійно бути якісь зміни. Тому одні футболісти йдуть – і не тому, що вони погані, а, наприклад, тому, що в певний момент вони вже перенаситилися тією командою. У той же час, для тієї ж конкуренції та ковтка свіжого повітря потрібно брати нових футболістів. Я противник того, щоб брати дуже багато нових футболістів. Наприклад, у нас на сьогодні дуже хороша команда, дуже хороший злагоджений колектив, і нам точково треба взяти декілька футболістів. Є у нас проблемні місця – і на них треба взяти футболістів. Але я завжди дуже ретельно ставлюся до цього вибору, тому що створювати завжди набагато важче, аніж зруйнувати. Зруйнувати можна в одну мить, а створити такий колектив, як у нас на сьогоднішній день – це дуже велика робота самих футболістів, тренерського штабу і всього нашого колективу. І якщо зараз взяти гравця, який не буде підходити нам саме в плані колективу – буде біда. Я це проходив у «Карпатах» як гравець. Я знаю, що таке, коли команда грає у Лізі Європи, у колективі шикарна атмосфера, а потім приходять декілька гравців – не обов’язково поганих, а навпаки, класних футболістів, які потім грали у Європі. Але ці гравці зіпсували весь мікроклімат, і команда ось уже дев’ятий рік йде на виліт. Тому я боюся за наш колектив і більш ретельно підходжу до вибору футболістів. І прохання журналістам та вболівальникам – будьте до нас більш лояльними, що ми не беремо футболістів «пачками». Можливо, хтось чекає, що ми зараз десять футболістів підпишемо. Підсилення, звичайно, буде, однак для нас головне, щоб воно було якісним.
Наприкінці сезону і на зимових зборах з головною командою працювали гравці «Волині» U-19, деякі з них уже переросли вікову категорію. Чи є бажання долучити когось із них до майбутнього сезону?
Ми двох гравців долучаємо – Артура Рябова та Назарія Богомаза. Вони будуть з нами тренуватися і якщо будуть вигравати конкуренцію – то будуть грати, як Олександр Климець. Він минулого сезону добре тренувався, виграв конкуренцію, зіграв багато хороших матчів і на сьогоднішній день він повноцінний гравець основного складу.
Наскільки «Волинь» буде підключати до постійної практики молодих гравців – як тих, що уже є в команді, так і, можливо, нових?
Я дуже люблю працювати з молодими гравцями і завжди буду довіряти їм, терпіти і заохочувати. У нас є Кожанов, Бартулович, Сімінін – гравці колосального рівня, які допомагатимуть молодим прогресувати. Не буде їх – не буде і молодих гравців. За рахунок Кожанова і Бартуловича ріс Климець. Він вийшов на новий рівень завдяки їм. Однозначно, що молодим гравцям потрібно давати ігровий час поступово. Зіграв одну гру – наступну десь треба дати трохи перепочити. Фізично вони всі однаково сильні, однак психологія набагато більше після хорошої гри втомлюється у гравця молодого, який ще цілий тиждень може жити хорошою грою, яку він зіграв. Досвідчені гравці після таких ігор одразу їх забувають і готуються до наступних. Але я дуже люблю працювати з молодими гравцями – у нас грали і Болденков, і Курко, і Климець, і Ігор Карпенко, який став, можливо, одним із відкриттів нашого чемпіонату на позиції нападника.
До речі, Ігор Карпенко залишається у Луцьку?
Зараз Ігор повернувся з оренди до «Карпат» і поки немає чіткого визначення, чи зможе він знову повернутися до «Волині».
Завдання у команди не змінюються? Особливо зважаючи на те, що наступного року – 60-річчя нашої команди…
Ми дуже сильно того хочемо. Але я цього року ми, мабуть, будемо трохи скромніше себе вести – торік ми прийшли з гучними заявами. Хоча, це не завадило команді – команда була налаштована та вірила у це. І цього року ми всі будемо вірити і ще більше робити для виконання цього завдання. Я думаю, цього року всі зроблять більше, ніж торік – і тренери, і гравці, і клуб. І якщо це станеться, і глядачів більше прийде на стадіон – я думаю, 200 відсотків, що ми вийдемо в Прем’єр-лігу. Але для цього треба дуже добре попрацювати цього року, всі образи та негаразди залишити в минулому сезоні, а з собою взяти все позитивне. Я вважаю, що минулого сезону в нас було дуже багато позитиву, і якщо цей позитив примножити – у нас все буде гаразд.
