В’ячеслав Шевчук – найстарший гравець у заявці «гірників», та його швидким рейдам на лівому фланзі можуть позаздрити двадцятилітні футболісти. У минулому залишилися часи, коли «тринадцятий» номер донеччан конкурував за місце у основному складі з Разваном Рацом. Нині румун захищає кольори грецького «ПАОКа», а волинянин є основним захисником «шахтарів». У «свіжому» сезоні в активі Шевчука налічується дев'ять матчів у чемпіонаті України та дві гри в Лізі чемпіонів. Бразилець Ісмаїлі поки знаходиться у далекому запасі, а його земляк Марсіо Азеведо запам’ятався хіба що двома поєдинками у тій же ЛЧ.
У суботу, після гри з «Карпатами», вдалося зустрітися з В’ячеславом у затишному львівському кафе та порозмовляти з ним про футбол, а також дізнатися секрет його прекрасної фізичної форми.
«Донецьк став для мене рідним містом»
– Підлітком я вже виступав за дорослу команду, за «Ковель-Волинь». Потрапив туди завдяки Віталію Кварцяному, – розповідає В’ячеслав, смакуючи соком. – Непоганий у нас підібрався колектив, який брав участь у аматорському чемпіонаті України, але через брак фінансів команда розпалася. Ще хочеться передати велике спасибі Віталію Володимировичу за те, що він мене вчив правильно поводитися на футбольному полі та поза ним. До речі, нещодавно зустрівся з наставником «Волині» на матчі з Люксембургом.
Також юнаком довелося побігати за дворазового чемпіона Волині – луцьке «Енко». Дякую за той цінний досвід власнику клубу Анатолію Войнаровському, який вкладав у команду свої гроші та не боявся довіряти нам, молоді.
Шістнадцятирічним хлопцем залишивши рідний Луцьк, я подався до Донецька. Нині у обласному центрі Волині проживають мої батьки, брат, знайомі, друзі, зокрема там мешкає хороший товариш Вітя Мацюк (нині тренер юнаків «Волині», – авт.) з яким ми ще у Хмельницьку займали одну кімнату. Та я півжиття провів на сході України, і обидва міста для мене є однаково рідними. Дуже сподіваюся, що коли настане довгоочікуваний мир – я повернуся до Донецька.
Ні, це не італійська "Парма", а луцьке "Енко" – чемпіон Волині сезону 1995/96. Впізнаєте Славу?
"В Україні три команди, які показують хороший футбол"
– Президент і тренер «Шахтаря» завжди ставлять максимальні задачі. Коли стаєш чемпіоном вперше, то хочеться перемагати ще і ще, відчуваєш постійну спрагу до перемог. Ти міркуєш: «Я не вже маю права зіграти гірше, аніж у попередньому сезоні чи матчі». Кожне з семи чемпіонств для мене приємне, кожне давалося важко. Конкуренти не дрімають, прагнучи випередити «Шахтар». Те, що ми стільки років є найкращими в Україні свідчить про одне: у нас підібрався досить хороший і сильний колектив. Всі футболісти «гірників» гідні місця стартовому складі.
На сьогодні в Україні найбільш привабливий футбол демонструють «Шахтар», «Динамо» та «Дніпро». «Металіст»? Це вже не та команда, що була раніше…
«У грі з «Дніпром» футболу було мало»
– Львів мені подобається. Тим паче, ми професіонали – повинні до всього звикати.
Щодо стадіону, то виступати на «Арені Львів» звісно приємніше, аніж на «Україні». Не розумію керівництво «Карпат». Навіщо будувати такий класний стадіон та маючи таких хороших вболівальників – і не грати на ньому? На мою думку, керівництву львівської команди вже пора приймати правильні рішення, а не придумувати історії, що хтось у них відбирає очки.
Не хочу образити «зелено-білих», але вчора було помітно: «Шахтар» та «Карпати» за рівнем майстерності є різними командами. Однак за рахунок самовіддачі львів’яни могли би нам попсувати нерви.
У матчі проти «Дніпра» траплялося чимало боротьби, і футболу, як такого, майже не було. М’яч літав від однієї штрафної до іншої, місце мали чимало стиків, провокацій.
«Відпочиваємо чотири тижні на рік»
– З колишніми партнерами спілкуюся вкрай рідко. Все через обмаль часу. Зараз у нас дуже напружений графік. Що казати, якщо за останній місяць вдалося заскочити додому всього на два-три дні… Щодня маємо тренування, теоретичні заняття, матчі. Всі «уроки» проводить Містер.
Сьогодні субота, а вчора «Шахтар» зіграв переможний матч, однак продовжуємо працювати фактично без відпочинку. У нас вільний час тільки взимку та влітку: два з половиною та півтори тижні відповідно.
Мірча Луческу прийняв рішення, що після матчу 13 туру команда лишається у Львові та з максимальною концентрацією готується до прийому іспанських гостей.
«У кожного своя голова на плечах»
– Про завершення кар’єри поки не думаю, оскільки фізично чудово почуваюся. Підтримувати себе у тонусі зобов’язує висока конкуренція, а конкуренцію я люблю. Секрет такої форми? Все просто: потрібно вміти професійно ставитися до своїх робочих обов’язків, правильно харчуватися, як слід готуватися до тренувань та відновлюватися після них, необхідно забути про нічні гульки, спиртне. Ну і звісно дякую батькам за хорошу генетику.
Якщо комусь з гравців хочеться порушити режим, то я їх вчити не буду, не читатиму якісь виховні лекції. У кожного своя голова на плечах – нехає думають, що можна робити, а що ні. Якщо колись працюватиму тренером, тоді підказуватиму футболістам.
Досьє:
Шевчук В’ячеслав Анатолійович. Лівий захисник донецького «Шахтаря»; номер у команді: «13»; народився 13 травня 1979 року у місті Луцьку; зріст та вага: 184 см, 79 кг.
Клубна кар'єра (вказано матчі у першій та вищій лізі чемпіонату України):
«Поділля», Хмельницький (сезони 1996/97, 1997/98): 36 матчів;
«Металург», Запоріжжя (сезони 1997-98, 1998/99, 1999/00): 31 матч, 1 гол;
«Металург», Донецьк (сезон 2001/02): 2 матчі;
«Шинник», Ярославль, Росія; (2002-2004 роки): 50 ігор, 4 голи;
«Дніпро», Дніпропетровськ (сезон 2004/05): 11 матчів, 1 гол;
«Шахтар», Донецьк (сезони 2000/01, 2001/02, 2005/ 06 – до сьогодні): 146 поєдинків, 3 м’ячі *;
У Кубку України: 37 ігор; У Суперкубку України: 5 матчів;
За збірну України: 40 матчів, 0 голів. Дебют: Данія – Україна -1:0, ТМ (30.04.2003). З’явився на наприкінці поєдинку, замінивши Андрія Шевченка;
Дебют у єврокубках: «Шахтар» – «Левадія», Естонія – 4:1, 2-ий квал. раунд ЛЧ (26.07. 2000). Відіграв до 77 хвилини та був замінений на Айзека Окоронкво. Загалом В’ячеслав провів 32 поєдинки у єврокубках;
Досягнення: володар Кубка УЄФА 2009 року; чемпіон України 2006, 2008, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 років; володар Кубка України 2008, 2011, 2012, 2013 років.
* На сайті ФФУ зазначено, що у сезоні 2000/01 В’ячеслав відбігав десять матчів в УПЛ, а сайт «Шахтаря» дає на гру більше. Повіримо сайту «гірників».
Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ, http://football24.ua
