Перші глядачі цього матчу почали юрбитися біля входу в обласну ДЮСШ ще за годину до гри. Ще б пак, не кожного року до Луцька приїжджає десятиразовий чемпіон України та дворазовий володар Кубка Євразії з футзалу серед жінок «Біличанка». Цього разу імениті гості завітали на Волинь, щоб у чвертьфіналі Кубка України (який вони здобували десять разів) схрестити зброю з місцем «Легіоном». Сказати, ще це подія, - нічого не сказати.
Сили суперниць наразі надто нерівні, адже гості з київської Ірпінщини є постійними учасницями найсильнішого дивізіону країни Вищої ліги, а лучанки є поки аматорським футзальним клубом. Проте це тільки розігрівало інтерес уболівальників, тому дух можливої сенсації буквально аж витав як на трибунах, так і на майданчику. І те хвилююче тремтіння повітря, яке робив барабанний стукіт найвідданніших фанів, додавало куражу футзалісткам на перед матчевій розминці.
Чемпіонки відразу взялись за справу й почали академічно катати круглого та методично обстрілювати ворота господарок. Захист «Легіон» працював на максимальних обертах, тріщав по швах, але зі стартовим тиском справився. І тільки здалося, що лучанкам можна сміливо перейти у зонні атаки, як «Біличанка» відкрила рахунок класичним замиканням дальньої штанги!
Проте «легіонерки», гнані вперед шанувальниками, швидко відновили паритет – шикарна контратака, швидка розпасовка з відігруванням голкіперки «білочок» та завершальний точний удар – 1:1.
Гості знову взяли в облогу ворота «Легіону». Треба визнати, що масовані бомбардування волинянки із честю витримували, однак коли йшли вперед, то оголювали тили. А таким шансом чемпіонки країни не могли не скористатися. У той же час забивала «Біличанка» майстерними ударами у верхні кути, а інколи їй допомагали рикошети.
Закінчувався тайм певною територіальною перевагою господарок, але якими ж разючими були контри від киянок. 1:5 – дещо несправедливий підсумок першої двадцятихвилинки.
У таймі другому майстерність та досвід столичних дівчат далися взнаки. Гості ще більше закрутили темп своїх комбінацій, за яким навіть із глядацьких місць важко було встигати поглядом. Проте до честі підопічних Дмитра Голоскокова, вони билися як могли і скільки могли. Коментатори в таких випадках кажуть: «Не жаліли ні себе, ні суперниць».
Але «легонерки» та «біличанки» зіграли два тайми з однаковим рахунком, тож заслужена перемога титулованих гостей. Справедливості ради треба визнати, що реалізація в киянок була на порядок кращою, звідси й такий рахунок.
«Легіон» (Луцьк) – «Біличанка-НПУ» (Ірпінь) - 2:10 (1:5)
Голи: Сардачук, Семенюк – Сидоренко-4, Мартинюк-2, Поліщук, Ігнатенко-2, Павленко
Чи варто було чекати сенсаційної звитяги господарок? Либонь, співвідношення сил наразі еквівалентне Давиду та Голіафу, однак наші дівчата зробили усе від них залежне, і навіть більше. За що їм і дяка та аплодисменти після гри, яке закінчилось спільною фотографією. Хай там що, однак «Біличанка» подарувала Луцьку фантастичне свято та колосальний досвід.
Післямова
Людмила Карпук, футзалістка «Легіону»: «Що можна сказати – «Біличанка» є «Біличанка». Вони молодці, на ходу, видали гарну гру. Хочу відмітити, щойно в них опиняється м’яч, вони дуже швидко розвивають контратаку. Проте скажу, що й наші молодці! Дівчата, як кажуть, не давали їм відпочити, а постійно тримали в тонусі. Тому в нас є кому рости, й ми обов’язково досягнемо ще вищого рівня».
Руслан Муц, начальник ФК «Біличанка»: «Поїздка до Луцька залишила у «Біличанки» найприємніші враження. Відверто кажучи, не очікували такого без перебільшення футзального свята! Дуже гостинний та затишний зал після стартового свистка перетворився на арену з шаленою підтримкою.
Команда господарок досить гарно прибавляє в усіх своїх кондиціях. Скажу відверто – хочеться бачити волинянок принаймні у Першій лізі України, а за кілька років і у вищій. Колектив дуже молодий, амбіційний, завжди налаштований на боротьбу. Тому ми віримо, що у жіночого футзалу Волині є велике майбутнє. Дасть Бог, «Легіон» ще покаже себе!
Джерело: "Слово Волині"
